Отож коли шукають причину, то, оскільки про причини говориться в декількох значеннях, варто називати всі можливі причини. Наприклад: що є причиною людини як [35] матерія? Мабуть, менструації. А що рушійною причиною? Мабуть, сім’я. А що формальною причиною? Чимбутність. А що цільовою причиною? Кінцева мета. [1044β] [1] Але, мабуть, останні дві — одне й те саме. Називати ж слід найближчі причини. Скажімо, коли запитують, що є матеріальною причиною, слід називати не вогонь або землю, а натомість матерію, що властива самій речі.
Отже, щодо природних сутностей, що виникають, якщо причини є такими, і їх стільки, і ми хочемо пізнати саме причини, правильний спосіб дослідження має бути таким. Натомість щодо причин природних, але вічних, спосіб розгляду має бути іншим. Адже деякі речі, мабуть, не мають матерії або не мають такої матерії, а лише таку, що допускає рух у просторі. Так само речі, що існують від природи, але не є сутностями, не мають матерії, але їхнім субстратом є їхня сутність. Наприклад, що [10] є причиною місячного затемнення? Що тут є матерією? Адже ніякої матерії тут немає. Натомість місяць зазнає певних змін. А що є причиною, яка приводить у рух і яка знищує світло? Земля. Натомість мета в цьому випадку, мабуть, відсутня. Формальною причиною тут є визначення, але воно є неясним, якщо воно не [вказане] разом із причиною. Наприклад, що таке затемнення? Позбавленість світла. Якщо ж додати: «через появу землі посередині», — [15] тоді це буде визначення, в якому вказана причина. Якщо ж ми говоримо про сон, то в цьому випадку неясно, що тут першим зазнає впливу. Чи можемо ми сказати, що тварина? Так, але внаслідок чого і що тут є першим, що зазнає впливу? Серце чи щось інше. Далі, впливу чого? І що це за вплив, який стосується частини, а не цілого? Чи можна сказати, що це така нерухомість? Певно, що так, але внаслідок якої зміни у [20] тому, що першим зазнає впливу?
Оскільки деякі речі існують і не існують, не виникаючи й не знищуючись, як-от точки (якщо можна сказати, що вони існують) і загалом форми (адже не біле виникає, а натомість дерево стає білим, якщо все, що виникає, виникає з чогось і стає чимось), не всі [25] протилежності можуть виникати одна з одної, але в різному значенні говориться, що біла людина походить від чорної людини і що біле виникає з чорного. І не все має матерію, а тільки ті речі, що виникають і змінюються, переходячи одна в одну. Натомість ті речі, що існують або не існують, не зазнаючи змін, не мають матерії.
Одначе тут постає складне питання: як матерія [30] кожної речі співвідноситься з цими протилежностями? Наприклад, якщо тіло потенційно є здоровим, а протилежністю здоров’я є хвороба, то чи не є тіло потенційно і здоровим, і хворим? І вода чи не є потенційно і вином, і оцтом? То, можливо, справа стоїть так, що в одному випадку йдеться про матерію в сенсі володіння певною властивістю і відповідності формі, а в другому — в сенсі втрати цієї властивості й знищення форми всупереч своїй природі? Також певну складність становить питання, чому вино не є [35] потенційно матерією оцту і не є оцтом (хоча з нього виникає оцет) і чому живий не є потенційно мертвим. Проте, можливо, це не так, і зіпсуття є лише побіжним, тобто перехідним моментом, [1045α] [1] натомість сама матерія живого внаслідок такого зіпсуття стає можливістю і матерією мертвого, а вода — матерією оцту; адже одне виникає з другого, як із дня ніч. І всі речі, що таким чином змінюються, переходячи одна в одну, мають повертатися у стан своєї матерії, наприклад, якщо [5] з мертвого виникає тварина, спочатку воно повертається у стан матерії, а потім стає твариною; і оцет повертається у стан води, а потім стає вином.