Проте є велика і швидко зростаюча група, для якої легалізація евтаназії поки що не підпадає під закон про евтаназію. Це — літні люди, як вважають, що їхнє життя вже завершене. Ми намагаємося змінити ситуацію разом із Громадянською ініціативою «Завершене життя» (Burgerinitiatief Voltooid Leven). Її мета: «Легалізація евтаназії для літніх людей, що вважають своє життя завершеним. На їхнє виразне прохання і з дотриманням добросовісності та контролю». Покликана до життя Івонною фан Баарле (Yvonne van Baarle) ініціатива називається «Uit vrije will» («З вільної волі»). Щоб не створити проблеми в непідхожий час, про своє переконання, що вільна воля є лише ілюзією, я розповів цій групі тільки після того, як було зібрано 40 000 підписів, необхідних для винесення цієї теми на розгляд Другою Палатою нідерландського парламенту. А зібрали їх за чотири дні. Очевидно, що ця проблема в Нідерландах зараз дуже актуальна. Побачимо, як поставиться до справи нідерландський політикум і як скоро ініціатива приведе до змін у законодавстві.
1966 року я починав як студент-асистент. Тоді на дослідженнях мозку спеціалізувалися декілька диваків, за якими суспільство спостерігало досить підозріливо. Сьогодні, очевидно, вже кожен переконаний у важливому суспільному значенні та надзвичайному потенціалі цього напрямку. Нейронауки, якими сьогодні займаються сотні тисяч науковців із застосуванням цілої низки технологій, у всьому світі стали одним із найважливіших пріоритетних напрямків в університетах та дослідних інститутах. Щоб зробити нові відкриття завдяки надзвичайно складним технологіям досліджень, потрібна міждисциплінарна кооперація вузьких спеціалістів. Як видно з дедалі довших списків авторів і більшої кількості задіяних в публікаціях науковців, дослідні команди стають щораз більшими й інтернаціонально різноманітнішими. Нові знання про мозок з молекулярної біології найближчим часом відкриють нові перспективи для вироблення стратегій лікування. Точно введені в мозок стимулюючі електроди застосовують вже не тільки у хворих на Паркінсона, але й у пацієнтів із обсесивно-компульсивним синдромом. Вивчають дію цих електродів у стані мінімальної свідомості, ожиріння, інших захворювань, пов’язаних із залежністю, та при депресіях. Як і в кожної ефективної терапії, згодом проявляється побічна дія. При стимуляції субталамічного ядра у пацієнтів із хворобою Паркінсона вона буває дуже значною. Фіксують ожиріння, зміни в характері, імпульсивну поведінку і самогубства, а також психоз, сексуальну розгальмованість та ігроманію. Досліджують дію транскраніальної магнітної стимуляції при депресіях та тинітусі, коли пацієнти з глухотою внутрішнього вуха безперервно чують дуже дратівливі шуми. Однак повний перелік усіх побічних ефектів цього методу ще не склали.
Нейропротези вчаться дедалі краще заміщувати органи чуття. Одному пацієнтові з поперечним паралічем у кору головного мозку імплантували плату з електродами, і він зміг силою думки керувати комп’ютерною мишкою або протезом руки. У процесі розробки також протези ока для сліпих. Працюють над тим, щоб здійснювати відновлення в головному та спинному мозку за допомогою тканин мозку людського плоду, імплантації стовбурових клітин чи генної терапії.
Завдяки надзвичайному росту і технічному прогресу в нейронауках нові відкриття поставлено на конвеєр. І вони терміново необхідні, адже 27 відсотків європейців страждають від однієї чи декількох хвороб мозку. У Нідерландах більш ніж 30 відсотків витрат на охорону здоров’я припадають на пацієнтів із захворюваннями мозку. При цьому слід було би очікувати, що принаймні відповідна доля виділеного на дослідження бюджету буде скеровуватися на вивчення мозку. Але в Європі лише вісім відсотків призначених для дослідів коштів виділяється на нейронауки. Коли ж нарешті уряд збагне важливість здоров’я мозку для майбутніх поколінь?