Беньї не з’являється на тренуваннях команди. Не телефонує і не відповідає на дзвінки. Але пізно ввечері, коли майже всі лампи на льодовій арені вимкнені, а роздягальні порожні, він сам-один виходить на лід — у джинсах, на ковзанах і з ключкою в руці. Беньї прийшов сюди позабивати шайби, як робив уже мільйон разів раніше, і перевірити, чи будуть у нього такі ж відчуття. Чи може бути так, як було колись. Він завмирає, побачивши у колі вкидання зображення ведмедя. Хтось ліниво під’їжджає до нього й зупиняється поруч. Елісабет Цаккель.
— Ти збираєшся грати проти «Геда»? — запитує вона без сентиментів.
Беньї вагається, сковтує слину, не відводячи погляду від ведмедя.
— Я не хочу бути… проблемою. Для команди. Не хочу, щоб вони відчували, що…
— Я не про це запитала. Ти збираєшся грати чи ні?
Беньї швидко заплющує очі, потім повільно їх розплющує.
— Я не хочу бути тягарем для клубу.
— Ти збираєшся з кимось спати в роздягальні?
— Бля… що?
Цаккель знизує плечима.
— Хіба ж люди не таке собі думають? Що у геїв проблеми з дисципліною? Що всі геї сплять один з одним у роздягальні?
Беньї наморщує чоло.
— Де це ви, бляха, таке почули?
— То ти збираєшся з кимось спати в роздягальні, чи ні?
— Та що за хрінь!
Цаккель знову знизує плечима.
— Що ж. Тоді ти не тягар. Хокей — це хокей. Про тебе можуть багато всього розповідати за межами льодової арени, але тут це не має значення. Якщо ти добрий гравець — значить, ти добрий гравець. Якщо ти забиваєш шайби — значить, ти забиваєш шайби.
Здається, Беньї це не переконало.
— Люди мене ненавидять. Вас також. Напевно, для них це занадто, якщо і ви, і я… самі розумієте. Можливо, вони б якось дали собі раду з ОДНИМ… але з двома в одній команді, це… для людей це вже занадто.
Цаккель має спантеличений вигляд.
— Про що це ти?
У Беньї брови лізуть на лоба.
— Про те, що ви — лесбі.
— Я не лесбі, — відповідає Цаккель.
Беньї витріщається на неї.
— Усі думають, що ви…
— Люди багато що собі думають. Вони занадто переймаються почуттями.
Беньї так і завмирає з роззявленим ротом. А тоді заходиться сміхом і ніяк не може зупинитися.
— Але ж, Цаккель, я серйозно, ви розумієте, наскільки, бляха, вам би простіше жилося в цьому місті, якби ви просто розказали всім, що не…
— Не така, як ти?
— Так…
Цаккель пирхає.
— Беньяміне, я вважаю, ти не маєш обов’язку звітувати перед усіма про те, з ким у тебе є секс. І я теж не зобов’язана.
Беньї дряпає лід ковзаном. Довго роздумує, перед тим як сказати:
— Вам ніколи не хотілося бути чоловіком?
— А чого б це? — дивується Цаккель.
Беньї дивиться на ведмедя на кризі. Намагається знайти правильні слова.
— Щоб не бути жінкою-тренером.
Цаккель повільно хитає головою, але — принаймні зараз — не виглядає незворушною.
— Мій тато іноді хотів, щоб я була хлопчиком.
— Чому?
— Він знав, що мені доведеться бути вдвічі кращою за чоловіків, щоб мене визнали. Тепер те саме стосується і тебе. Вони будуть оцінювати тебе інакше. Ті, хто мене ненавидить, можливо, дозволять мені тренувати команду, але тільки якщо ми переможемо. І вони, можливо, дозволять тобі грати, але тільки якщо ти будеш найкращим. Тепер тобі недостатньо бути просто добрим хокеїстом.
— Це, бляха, несправедливо, — шепоче Беньї.
— Несправедливість — значно природніший стан у цьому світі, ніж справедливість, — каже Цаккель.
— Це вам тато сказав?
— Мама.
Беньї важко сковтує слину.
— Я не знаю, чи зможу бути капітаном.
— Окей, — відповідає Цаккель.
Тоді розвертається й залишає його самого, не кажучи більше ні слова. Ніби вони не потрібні.
Беньї залишається стояти у колі вкидання. Нарешті забирає з бортика купку шайб і веде їх по льоду, одну за одною. Можливо, востаннє. Цей спорт ніколи не задовольниться, якщо володіє лише частиною тебе, йому треба стільки всього принести в жертву — і якщо ти ціле життя провів з ним, тобі багато відомо. Як болять ноги, коли вперше після літа їдеш на ковзанах. Як жахливо смердять рукавиці наприкінці сезону. Який звук буває, коли з усієї сили влітаєш у кут бортика або запускаєш шайбу в оргскло. Яке своє — унікальне — відлуння мають різні льодові арени. Як звучить кожен удар, коли на трибунах нікого нема. Які відчуття дає просто гра. Як б’ється серце.