Як це почалося? Ми ніколи не припинимо про це сперечатися.
Можливо, все почалося з того гедівського хлопця, який на вечірці чіплявся до однієї дівчини з Бйорнстада й дістав по морді. Йому зламали ніс. Можливо, той хлопець був злопам’ятний.
Чи, може, все почалося значно раніше, ще на тому першому матчі восени, коли вболівальники «Геда» викрикували гидоту про Беньяміна Овіча. Кілька вболівальників «Бйорнстада», напевно, не змогли викинути цього з голови, особливо після того, як «Гед» виграв матч.
Або ж усе почалося одного ранку, восени чи взимку, коли хтось залишив перед дверима до льодової арени в Геді закривавлений бичачий ріг. Зрозуміло, що кров навіть не була справжня — напевно, то просто по-дурному пожартували кілька підлітків, напившись собі перед тим, але в Геді це зрозуміли інакше.
Одного вечора, за якийсь час після того випадку, хлопець із Бйорнстада стояв у черзі до піцерії в Геді — він мав там дівчину, яка чекала на нього у себе в квартирі. За ним опинилися кілька гедівських хлопців, які почали вигукувати ті кричалки з матчу. Один із них нахилився й проволав бйорнстадському хлопцю просто на вухо. Інший кричав, щоб той «забирався геть», «спав з такими, як і він сам» і щоб «відвалив від дівчат із Геда!». Хлопець із Бйорнстада обернувся й послав їх, тоді хлопці з Геда вибили у нього з рук коробки з піцою. Працівники піцерії встигли втрутитися, поки не сталося чогось гіршого, але, можливо, так усе й почалося.
Або, можливо, все почалося з чуток про лікарню і фабрику, коли все переросло у боротьбу за робочі місця. Раніше люди побоювалися, що політики захочуть об’єднати Гед і Бйорнстад в одне велике місто, а зараз хвилюються, чи взагалі щось залишиться для двох малих.
Одразу після інциденту з бичачим рогом перед льодовою ареною і сваркою в піцерії відбувалася зустріч дев’ятирічок «Геда» і «Бйорнстада» — це було змагання за пару десятків кілометрів звідси. Матч виходив у нічию, хлопчиська розійшлися, і коли один із команди «Геда» почав вигукувати «гоміки-курви-ґвалтівники», почалася бійка між стількома дітьми, що батькам довелося вистрибувати на лід, щоб допомогти судді це зупинити. Тато з Геда і тато з Бйорнстада намагалися розняти своїх синів, одному з батьків здалося, що інший трохи засильно смикнув його сина, тати вигукнули щось один одному, потім стали штовхатися, а тоді вже їхні сини намагалися припинити бійку між дорослими, а не навпаки.
Десь у цей самий час, сидячи в кімнаті очікування у лікарні в Геді, затіяли суперечку двоє старих дідів, бо одному дідові здалося, що йому довелося довше чекати на лікаря. Він пробурмотів: «От довбані бйорнстадські паскуди, збудуйте собі власну лікарню, скільки можна лізти до нас і зашмаркувати наші палати».
Можливо, це нічого б не означало, якби все не відбувалося упродовж однієї осені та зими. Можливо, проблема не стала б такою гострою, якби всі ці люди не знали, що на них чекає звична зустріч на одній льодовій арені ще до завершення цього року. І це мало статися. Між Гедом і Бйорнстадом мав відбутися ще один хокейний матч.
Одного ранку, незадовго до матчу, двоє чоловіків з Геда приїхали до Бйорнстадської фабрики подавати заяву на роботу. Обидва вже довгий час були безробітними, обидва мали дітей, тож коли вони отримали від нових власників запрошення на співбесіду, для них це стало дарунком з небес. Чоловіки залишили автомобіль на стоянці перед фабрикою. Вийшовши після співбесіди, вони побачили, що їхнє авто розтрощене. Хтось порозламував усі двері, а у вікна запхав велику гілляку. Свідків, звісно, не було, хоча кілька чоловіків у чорних куртках якраз стояли неподалік. На водійському сидінні, серед осколків, лежала записка зі словами «Робота в Бйорнстаді — для людей із Бйорнстада».
Можливо, тоді все й почалося.
Або ж усе починається тоді, коли після цього випадку невелика група чоловіків з Геда збираються, щоб обговорити, як їм помститися. Вони хочуть нашкодити «Групі». Хочуть забрати в чорних курток щось, чим ті дорожать. «Хай горять їхні довбані будинки…» — бурмоче на тій зустрічі один чоловік. Можливо, він не має на увазі буквально підпал. Але хтось із його друзів відповідає: «Тоді так і зробимо».
47
У роздягальні складно зберігати таємниці. Будь-які таємниці.
На льодовій арені в Геді з кожним тренуванням атмосфера стає напруженішою. Про мешканців Бйорнстада щоразу менше говорять як про людей, тепер значно частіше використовують такі слова, як «зеленяки». Або «ведмежата, з яких шкуру здеремо». Або «шльондри». Або «довбані підари». Усі, напевно, очікують, що Вільям Лют буде голосніше за всіх це вигукувати, але він чомусь стає дедалі мовчазнішим.