Петер простягає руку, Елісабет Цаккель потискає її з виглядом, ніби насправді воліє цього не робити. Її рухи якісь незграбні, наче всередині неї сидить значно менша Елісабет Цаккель і джойстиком намагається керувати більшою Елісабет Цаккель.
— Я бачив вашу гру на Олімпійських іграх… — зізнається Петер.
Цаккель, здається, не знає, що їй робити з цією інформацією, але Суне миттю перебиває:
— Та щоб тобі, Петере, перед тобою учасниця двохсот сорока чотирьох міжнародних змагань! Брала участь в Олімпійських іграх та чемпіонатах світу! І в неї є тренерська ліцензія! Якби вона була мужиком, ти б уже стояв на колінах і БЛАГАВ її взятися за мою роботу!
Петер бере горнятко з кавою, згорблюється біля кухонного стола й вибачливо дивиться на Елісабет Цаккель.
— Але якби ти була мужиком, то вже мала б роботу — в елітній команді, хіба ж ні?
Цаккель підтверджує сказане ледь помітним кивком.
— У мене нема шансів тренувати хорошу команду, тому я вирішила взятися за нікудишню команду й перетворити її на добру.
Петер ображено піднімає брови, Суне голосно регоче, а Цаккель, здається, взагалі не розуміє, що такого вона сказала, щоб заслужити таку реакцію.
— Ви ж справді нікудишні.
Петер мимоволі усміхається.
— Як ти дізналася, що нам потрібен новий тренер? Суне тримав у таємниці свою хворобу…
Він замовкає, зрозумівши, якою буде відповідь. Цаккель не мусить називати ім’я Річарда Тео. Петер п’є каву і каже, трохи сам до себе:
— А він кмітливий, цей Тео. Жінка-тренер…
— Це вашу дочку зґвалтували? — перебиває його Цаккель.
Петер і Суне зніяковіло покашлюють, а Цаккель здається здивованою:
— То це вона? Її зґвалтували? Це зробив гравець, якого ви обоє виховали?
Петер стишує голос.
— То через це ти й приїхала? Як піар-переворот Річарда Тео? Жінка-тренер у хокейному клубі ґвалтівників-чоловіків?.. Журналістам це сподобається.
Цаккель нетерпляче встає.
— Я не буду спілкуватися з журналістами. Це ваша справа. І насрати мені на піар-переворот Річарда Тео, я тут не для того, щоб бути жінкою-тренером.
Петер і Суне косо зиркають один на одного.
— А ким тоді ви будете? — запитує Суне.
— Тренером, — відповідає Цаккель.
Суне чухає живота. Саме він завжди казав, що ми тільки вдаємо, ніби хокей — це складно, бо насправді все не так. Якщо прибрати всю накручену на нього дурню, ця гра стає дуже простою. Ключка в кожного. Двоє воріт. Дві команди. Ми проти вас.
З його саду чути якийсь шум. Суне підіймає погляд і усміхається, але Петер занадто заглиблений у свої думки, щоб упізнати, що це за звуки.
— Я… — починає він, намагаючись говорити тоном дорослого чоловіка, спортивного директора, лідера.
Але його знову перериває шум. «Бах!» Колишній Петер, хлопчик-мрійник, упізнав би цей звук одразу. Петер здивовано дивиться на Суне. «Бах-бах-бах!» — чутно з саду.
— Що це було? — запитує Петер.
— О, мабуть, я забув сказати? — хмикає Суне з усмішкою чоловіка, який чорта лисого міг про таке забути.
Петер встає і йде на звук, який долинає крізь двері на терасу. На подвір’ї за будинком Суне стоїть дівчинка, мала — чотирьох з половиною років, і кидає у стіну шайбу за шайбою, докладаючи всіх зусиль.
— Пам’ятаєш, Петере, як ти колись приходив сюди й робив те саме? От тільки вона краще за тебе забиває. І від початку вміла користуватися годинником! — задоволено оголошує Суне.
Петер спостерігає, як шайба летить у стіну, відбивається і цілу вічність летить назад. Так і є, це проста гра. Дівчинка пропускає один удар і вмить стає такою сердитою, аж щосили гримає ключкою об стіну. Ключка розламується, і тільки тоді дівчинка обертається й помічає Петера. Той бачить, як вона інстинктивно пригинається. І Петер відчуває, як йому в грудях розривається власне дитинство.
— Як тебе звати? — запитує він.
— Алісія, — відповідає дівчинка.
Петер помічає її синці. У нього були такі самі. Він знає, що дівчинка просто збреше, якщо запитати, звідки в неї синці. Діти нізащо не видадуть своїх батьків. Тому Петер присідає навпочіпки і дає малій обіцянку, вклавши в неї весь відчай власного дитинства, від якого тремтить голос.
— Я бачу, ти вже звикла, що тебе кривдять, якщо ти щось робиш не так. Але хокей ніколи не буде так поводитися з тобою. Розумієш, що я маю на увазі? Хокей ніколи не зробить тобі боляче.
Дівчинка киває. Петер приносить їй нову ключку. Алісія далі кидає шайбу. Суне, який стояв за ними, каже: