Теему вміє мати майже невинний вигляд, з отим акуратно причесаним волоссям і чисто виголеним підборіддям. А Рамона вміє виглядати майже тверезою, якщо зайти до неї з самого ранку.
— Як твоя мама? — запитує вона.
— Окей, усе окей, — запевняє Теему.
Районі відомо, що мама Теему весь час втомлена. Вона занадто полюбляє снодійні таблетки і буйних чоловіків. Коли Теему підріс, він уже міг виставити тих хлопів за двері, а от із таблетками історія не закінчилась. У його блакитних очах видно те велике життя, якого він прагнув для своєї мами, і, можливо, саме тому Рамона дозволяла собі перейматися за Теему більше, ніж за всіх інших чоловіків, які цілісінький рік завалювались до «Хутра» і ледве вилазили звідти. Але сьогодні в його блакитних очах проблискує ще щось — надія.
— Щойно дзвонив Відар! Знаєш, що він сказав? — випалює Теему.
У поліцейських рапортах доповідають, що Теему Рінніус надзвичайно небезпечний. Безліч людей беруться стверджувати, що він кримінальник. Але в одному бйорнстадському пабі він завжди буде просто хлопчиськом, невпевненим у собі й запальним.
— Хлопче, ти що надумав? Хочеш бавитися зі мною у вікторину? Ану розповідай! — нетерпляче вимагає Рамона.
— Його випускають! Братик повертається додому! — заходиться сміхом Теему.
Рамона навіть не розуміє, що відбувається з її ногами, і врешті намотавши два кола по пабу, вона задихано каже:
— Нам потрібне ліпше віскі!
Теему вже поставив пляшку на барну стійку. Рамона обходить бар і обіймає хлопця.
— Цього разу ми краще подбаємо про твого брата. Цього разу ми його не відпустимо!
Стара барменка і молодий задирака сміються. Сьогодні вони обоє надто щасливі, щоб ставити собі запитання: чому Відара так швидко випускають? Чия рука обернула ключ?
Політика — це нескінченна послідовність переговорів і компромісів, і навіть якщо процеси часто бувають складними, в основі все просте: усі хочуть, щоб їм заплатили, тому більшість складових бюрократичних систем подібні у функціонуванні. Запропонуй щось мені, а я — запропоную тобі. Так і будується цивілізація.
Річард Тео обожнює свій автомобіль, він проїжджає десятки тисяч кілометрів щороку. Технології зручні в багатьох аспектах, але вони залишають сліди. Електронні листи, смс-ки і записані телефонні розмови є найбільшими ворогами політика. Тому Тео годинами сидить за кермом, щоб могти спокійно в тиші поговорити про те, що ніхто потім не зможе довести.
Петер Андерссон має рацію: Тео зателефонував Елісабет Цаккель, тому що розумів її піар-цінність. Жінка-тренер у клубі чоловіків-ґвалтівників. Тео також розумів ціну перемоги, тому, коли Цаккель пройшлася по списку гравців основної команди «Бйорнстад-Хокею», він запитав, що їй потрібно. Вона відповіла: «Насамперед? Воротар. Два роки тому тут був один юніор із доброю статистикою — Відар Рінніус. Але він, здається, зник. Що з ним сталося?». Тео нічого не знає про хокей, але він розуміється на людях.
Розшукати стаціонар, в якому перебував Відар, виявилося просто, Тео роками підтримував дружбу зі службовцями багатьох адміністрацій і комісій. Тому він зателефонував Цаккель і запитав: «Відар справді дуже потрібен?». Цаккель відповіла: «Якщо пообіцяєте, що він буде, і якщо я знайду ще трьох хороших гравців у Бйорнстаді, тоді зможемо перемогти».
Річарду Тео довелося надати кілька особистих послуг, це вартувало йому кількох обіцянок і кількох десятків кілометрів у автомобілі. Зате за якийсь час Відара Рінніуса вирішили випустити — і значно раніше, ніж очікувалося. Жодних законів не було порушено і навіть обійшлося без розширеного тлумачення правил — просто Річард Тео заприятелював з очільником потрібної комісії, і справа дивним чином перейшла до нового співробітника, який вважав, що «потребу в лікуванні потрібно вивчити і переглянути».
Відару було всього сімнадцять, коли його заарештували за побиття і зберігання наркотиків, тому суд постановив скерувати його на лікування до стаціонарного закладу. Бюрократія може бути заплутаною, трапляються помилки, та й поклавши руку на серце — хіба не варто час від часу переглядати потребу в лікуванні? Зважаючи на критичний брак місць у медичних закладах, хіба ж не можна назвати політичною безвідповідальністю, якщо підлітків залишають на лікуванні довше, ніж потрібно?
Новий співробітник у своєму висновку наголосив на тому, що Відар Рінніус, поки не опинився в стаціонарі на лікуванні, був хокеїстом, який подавав великі надії, і його реабілітація до «активного соціального життя» матиме кращий результат, якщо «згаданий підліток отримає можливість повернутися до усвідомленого тренування у більш відкритій формі». За протоколом, Відара мали би переводити поетапно в інші стаціонари, але ці заходи можна переглянути, якщо пацієнт має можливість поселитися в «облаштованому й безпечному житлі». Тож у Відара раптом з’явилася квартира в Низині, яка була у власності Бйорнстадського управління комунальної нерухомості. Звісно, Річард Тео не мав до цього жодного стосунку, бо це було б корупцією. І, звичайно, співробітник, який вів справу Відара Рінніуса, сам був не з Бйорнстада: це могло б здатися підозрілим. Але так сталося, що теща того співробітника, яка нещодавно померла, була саме звідти. А співробітникова дружина успадкувала невеликий будинок з ділянкою на березі озера, і через кілька місяців, цілком випадково, муніципалітет отримав заявку на будівництво на тому березі невеликих котеджів для здачі в оренду. Зазвичай такі заявки отримують відмову, тому що забудова території настільки впритул до водойми заборонена, але саме того разу саме той співробітник цілком випадково без жодних проблем отримав дозвіл на забудову.