Один підпис на документі проти іншого підпису на іншому документі. Бюрократія проти бюрократії. Елісабет Цаккель отримує воротаря, Теему Рінніус — молодшого брата, Петер Андерссон наживає собі кількох небезпечних ворогів. А Річард Тео, в результаті, отримає все, що йому потрібно. Кожен хоче, щоб йому заплатили, і відрізняє нас лише валюта.
Коли Петер пішов, Суне і Цаккель вирішують провести малу Алісію додому.
— Можна завтра знову прийти кидати шайбу? — запитує чотири-з-половиною-річна мала.
Суне обіцяє, що так і буде. У Цаккель вичерпався запас виразів обличчя. Суне мусить попросити її не курити свою сигару біля дитини, а Цаккель має такий вигляд, наче не розуміє причини прохання: це тому, що куріння вважається непристойним, чи просто дитина намагається кинути, і не треба її знову спокушати.
Коли Алісія забігла до себе в будинок, Суне дивиться на Цаккель і супить чоло:
— Ти серйозно збираєшся прийняти Відара до команди?
— Хіба він поганий воротар? Я бачила статистику його останнього сезону. Там якась помилка?
— Відар, напевно, найкращий воротар, який коли-небудь був у цьому місті. Але в нього є… проблеми.
— Він може грати чи ні?
— Те, що він може грати, не означає, що він підходить, — завважує Суне.
Цаккель ніяк не збагне, про що мова, і це навіть зворушливо.
— Хокей є хокей. Якщо він добре грає, тоді — підходить. Чому Петер так злиться на нього?
Суне старається стримати сміх.
— Петер не… не злиться.
— Вигляд він мав сердитий.
— У Відара проблеми з… імпульсивністю. Він погано себе… контролює. А Петер не любить… безладу.
— Безладу?
— Відар… ну… як би це сказати. Його брат, він…
— Бандит. Головний у «Групі». Я про це чула, — перебиває Цаккель.
Суне покашлює.
— Ну… так… але не обов’язково тут має бути якась «Група»… журналісти трохи перебільшують. Але, так… ну… якось після матчу, в якому грала основна команда, між фанатами почалася бійка перед ареною. Теему теж у ній відзначився. Одразу після того матчу була запланована гра юніорської команди, але юніори залишилися без воротаря, тому що Відар сидів у поліцейському авто. Він вибіг з арени і кинувся в бійку, навіть не знявши з себе ковзанів. А ще якось він удерся до льодової арени і з’їхав по трибунах на мопеді. Він був… ну… трохи напідпитку. А коли одного разу Відар почув, що Петер Андерссон на зустрічі з правлінням клубу говорив паскудства про «бандитів», то цілу ніч їздив містом і покрав усі шайби. Саме так — УСІ шайби. З льодової арени, з крамниці спортивних товарів, з гаражів… Наступного дня нам довелося просити глядачів, які приїхали на турнір дитячих команд, пошукати шайби у себе по горищах, щоб можна було провести гру. А іншого разу Відар ударив суддю по… ну… по чутливому місцю. Просто посеред матчу. Петер викинув його з клубу, після чого Відар вдерся до льодової арени й наклав купу на письмовий стіл Петера.
Цаккель незворушно киває.
— А Петер не любить безладу?
Суне глузливо регоче:
— Петер вважає злочином, якщо хтось розливає каву на його письмовий стіл. То як йому забути про купу випорожнень? Він не дозволить тобі мати в команді Відара.
Цаккель уперто демонструє тотальне нерозуміння, яким чином ці речі можуть бути пов’язані.