— «А тому, — каже Господь, — хто поїв вареники». — «Та це ж я їх поїв!» — «Ну, бери, коли ти», — і знову розсипав решту грошей на чотири купки: «Це тобі, Петре; це тобі, цигане; а це Мені…» — «А четверта ж кому?» — питає циган. — «А тому, хто печінку з’їв». — «Та це ж бо я, їй-богу ж, я з’їв!» — «Коли ти, то й бери». Промовивши останні слова, Господь зі святим Петром зробилися незримими. Дивиться циган, що нікого нема, — за гроші та мерщій додому.
За іншим переказом, записаним у тому ж Олек-сандрівському повіті, друга половина легенди переповідається так. Коли вийшли вранці з корчми, де ночували, Господь, святий Петро і циган, то прийшли вони надвечір до одного пана. А той пан був хворий. Господь узявся його зцілити. «Ну, — каже, — ти, Петре, і ти, цигане, лягайте тут, а Я піду до пана». — «Е ні, Брате! Я без Тебе боюсь!» — каже циган. Пішли вони вдвох. Господь порізав пана на шматки, перемив, потім склав знову, як він був, полив водою — тіло вмить зрослося; дмухнув на нього — і пан став цілком здоровий. А циган усе те бачить і помічає. «Е, це вже не в кузні — тепер я вже навчився!» Коли настав їм час іти, пан виносить скриньку грошей: «Беріть, — каже, — скільки хочете!» Господь дав жменю святому Петру, Собі взяв жменю, дав жменю й цигану. «Так бери, Брате, більше!» — каже циган. Господь дав йому ще жменю. — «Та бери ще!» — наполягає циган. Господь і ще дав одну. «Ну, досить уже з вами ходити, піду-но я ще один!» — каже потім циган.
От пішов він і взявся зцілити одну пані. Порізав її, перечистив, склав, полив водою — не зростається; дмухнув — не встає, вдруге — ні, нічого не виходить! «Тьху! З чорта чорт і буде!» Ведуть цигана вішати, а в цей час проходили там Господь і святий Петро. «Гей, стривайте, люди добрі! Оно йдуть ті, хто зцілить!» А Господь і питає: «А ти вареники поїв?» — «Ні, Брате, не я!» — «Ну, ведіть, вішайте». — «Стривайте, стривайте! їй-богу, я з’їв!» — «А печінку ти з’їв?» — «Ні, їй-богу, не я!» — «Ну, то ведіть», — каже Господь. — «Зачекайте, зачекайте! їй-богу, Брате, я з’їв!» — «Ну, тепер, — каже, — пустіть його». Пішов Господь, зцілив хвору, і розійшлись — Господь і святий Петро своєю дорогою, а циган повернувся додому.
Українські легенди та перекази про житло, господарські будівлі, знаряддя й деякі винаходи
і і уалізм, що так різко проявився під впливом І І = апокрифів в українських легендах про ство-/ д рення світу та перших людей, значною…..4-У мірою відчутний також в легендах і переказах про житло, господарські будівлі й знаряддя. Побудова першої хати приписується деякими легендами Сатані і відноситься ще до первісних часів існування світу. Побудувавши хату, Сатана не здогадався зробити вікон, через що в ній було темно. Не знаючи, як бути, Сатана взяв мішок і давай носити мішком сонячне світло в хату. Принесе, випустить його, а світла в хаті нема й нема. На той час приходить Бог і питає Сатану, що той робить. Сатана розказує, що збудував хату, та тільки в ній темно, як уночі, тоді як тому хотілося б, щоб у хаті було світло, як удень надворі: «Скільки не стараюсь, скільки не ношу світла, а в хаті все’дно пітьма». — «Подаруй Мені хату, — сказав Господь. — Я вже цю справу залагоджу». — «Бери, а то мені набридло носити світло». Тоді Господь зробив три вікна, і в хаті стало світло… З тих пір люди будують хати (Ушицький повіт).