Він ладен був плакати, як дитина. Усе це було актуальним дуже давно, мільйони років тому, мільйони років тому десь там жили Айра, Тимор-Алк, Полос-Над, Шана… Вони жили тоді й там, а відповідь знайшлася тепер і тут.
Усе даремно.
Він підійшов до вікна. Згори було видно, як тягнуться до метро перехожі, переобтяжені життєвими помилками та комплексами: кожний здавався обвитим гронами риб’ячих пузирів. На відстані Крокодил не міг зрозуміти, що саме мучить цих людей, побачив тільки туманець справжньої віри над головою високої сутулої дівчини та цупкий страх на плечах чоловіка років п’ятдесяти, пияка. А он пішов залюблений чолов’яга, не закоханий, а саме залюблений — немолодий, щасливий…
«Чому я це бачу? Чому я розумію те, чого не розумів раніше?
Я розумію, наприклад, що Айру зашлють за його витівку, і він ішов на це свідомо. Він знав наперед: «Уночі Раа сходить на темному небі, там рідний дім. Хочеться дивитись на нього й вити. Їм не потрібні свідки цих пісень»…
Усе це було мільйони років тому. Айру заслали, тому що похід у «змінений світ» не дав результатів. Можливо, стало гірше. Можливо, збурилося Бюро — авжеж, експерименти Консула створили загрозу для штатної роботи стабілізатора. Айру заслали, і він помер у вигнанні. Тимор-Алк так і не прийшов до тями після свого жаху: назавжди лишився в утробній позі, немовлям, якого не хочуть народжувати…»
Крокодилові захотілося вистрибнути з вікна. Та він був паном собі й тому відступив у глиб кімнати. Розгладив долонями брюки, склав їх, ще раз склав, кинув на стілець. Рука потяглася до місця, де раніше висіла на ланцюжку плашка — посвідчення повноправного громадянина Раа.
«Ми тут, бо маємо право; що за сила повернула мене на Землю таким от розумненьким, розумним? Я ж повноправний громадянин… у широкому розумінні. Я повноправний, я хочу нести відповідальність, змінювати, перетворювати, брати участь у майбутньому Землі, як робив це щодо майбутнього Раа…
Щоправда, користі це не дало. Що ж мені, не клопотатись? Не пнутися зі шкури? Я своє життя не можу привести до ладу — куди мені ладнати життя людства?!»
Він підібрав халат, накинув на плечі, скоцюрбився, клацаючи зубами. Потім стягнув із ліжка ковдру, закутався, все ризикуючи відкусити собі язика. Його тіпало дедалі сильніше, і це не можна було пояснити ні ознобом, ні хворобою, ні стресом; його тіпало так, що годилося б викликати «швидку»…
Погляд його впав на вимкнений комп’ютер.
Монітор мигнув. Само собою відкрилося світле вікно «Ворда».
Крокодил, тремтячи, підійшов.
«Андрій Строганов?»
Він тупо дивився, як мигає курсор.
«Андрій Строганов?» — з’явився новий рядок.
Він торкнув мишу. Курсор смикнувся.
«На зв’язку Всесвітнє Бюро міграції. Перепрошуємо за завдані клопоти. Зайву пам’ять буде видалено».
Він упав у крісло перед монітором:
«Ні, — змерзлі пальці рухалися на диво швидко. — Висловлюю протест».
Він міцно зажмурився, намагаючись пригадати хоч один пункт із тих, що диктував йому Айра.
«Висловлюю протест. Вимагаю інформацію».
Він пригадав запах вологого лісу на орбіті Раа, шум води й голос інструктора. Його осяяло.
«Про мотиви відмови від надання мені статусу мігранта, пункт двадцять шість непарного законодавства».
Він затамував подих і додрукував: «Про права особисті мігранта».
Мигав курсор. Кілька секунд Крокодил умивався потом, вирішив, що ніякого Бюро на світі нема і він просто з’їхав з глузду й сидить за компом, розмовляючи сам із собою. «Зайву пам’ять буде видалено»… отоді все стане дуже погано.
«Може, за кілька днів я сам благатиму, щоб її видалили.
Та не тепер». П’ять секунд, шість, сім, вісім…
«Непарне законодавство не поширюється на мігрантів із Землі».
Він глибоко зітхнув. І ще. І ще.
«Вимагаю відшкодування моральних збитків».
«Яке відшкодування вас задовольнить?»
Крокодил стиснув зуби, щоб не стукотіли.
«Інформація щодо причин моєї міграції та майбутнє Землі».
Пальці майже не гнулися. Тільки багаторічна звичка до клавіатури допомагала не хибити по клавішах.
«Ще я хочу знати, що таке Бюро, ступінь утручання в справи Землі, ще я хочу знати…»
«Надмірний обсяг запитуваних інформаційних ресурсів».
Він загарчав.
«Я хочу повернутися на Раа».
«Раа закрито для мігрантів із Землі. Нам шкода. Спеціальна пропозиція в якості компенсації — міграція на Кристал».
Крокодил грюкнув кулаком по столу, так що монітор підстрибнув і задеркотіла клавіатура.