— Айро, — Крокодил змусив себе бути спокійним, — можна тебе на кілька хвилин? Я хочу з тобою поговорити.
— Про що? — здивувався Айра.
— Дві хвилини. Відійдімо на дві хвилини, — Крокодил дуже хотів бути переконливим.
— Гаразд, — Айра посміхнувся. — Відбій, претенденти. Камор-Бале, човен завтра вдосвіта на старому місці. Дорогу знайдеш?
Камор-Бал не відповів.
Айра відійшов від вогнища в темряву, осяяну вогниками світлячків. Крокодил наздогнав його. За спиною, біля вогнища, заговорили всі разом — і гучно.
— Послухай, — Крокодил зупинився, перепиняючи Айрі дорогу. — Залиш пацана. Навіщо ти йому життя ламаєш?
У сутінках обличчя Айри зливалося з нічним лісом.
— Ти чуєш? Навіщо ти ламаєш хлопчині життя? Через мене — ну добре, я мігрант, я дорослий… А з ним так чинити — навіщо?
— Ти почуваєш провину, — чути було, що Айра посміхається. — Це добре.
— До чого тут я?!
— До чого тут він? Тобі байдуже до нього, чужий хлопчак, пройшов він Пробу чи ні — тобі що з того? Але тобі здається, що ти винен. Правильно здається.
Крокодил відчув, як утомився сьогодні, як болить усе тіло й стогне порізана рука. У темряві наступив на корінь, що випинався з вологого злежалого листя. Засичав від болю в потривоженій п’ятці.
— Поріз затягнув? — спитав Айра.
— Ні.
— Їдь із Камор-Балом. Прикрась бідоласі цю путь.
— Це наказ?
— Це порада.
— Не поїду.
— На все свій час… Знаєш, навіщо їм дають ножі? Навіщо потрібні тесаки, крім того щоб чистити рибу, виготовляти рогатки з острожками, робити стандартні порізи для регенерації?
— Навіщо?
— Це частина випробування. Людина — повноправний громадянин — може бити товаришеві морду, але не зведе на нього зброї. Звів — усе, вільний, внутрішня незрілість.
— Та можна виховати… — почав було Крокодил.
— По-перше, я не вихователь. По-друге — незрілість у такому віці не піддається корекції. По-третє… — Айра примружився, — я серйозно, їдь із ним. Зважуйся.
— У вас не бувало війн? — спитав Крокодил. — Ви принципово відмовляєтесь від зброї, ви…
Він хотів сказати «пацифісти», але не знайшов підхожого слова: на язиці крутились архаїчні «миролюбці» з величезним хвостом побічних значень.
Айра ледь усміхнувся:
— Отже, на курс історії й культури Раа тобі не стало снаги?
Крокодил застидався.
— Устигнеш, — м’яко завважив Айра. — На професійних курсах, куди тебе відрядить хазяїн-покровитель.
— Чому тобі так важливо, щоби я не пройшов Пробу?
— Ти вже навчився регенерувати?
Крокодил промовчав.
— Сьогодні я тебе залишив тільки затим, щоби всіх пройняв приклад Камор-Бала, — сказав Айра. — Щоб увиразнити подію.
— І щоби їм було кого ненавидіти.
Айра хмикнув:
— Знаєш, я працюю. Мені потрібно, аби вони були весь час в екстремальних умовах. Це складно, так. Це Проба.
ГЛАВА ТРЕТЯ
Це була вже друга безсонна ніч. Крокодил чудово знав, що завтра на світанку доведеться вставати, бігти кудись до повного виснаження і звітувати про здатність літати без крил, наприклад. Чи їсти черв’яків. Чи дихати під водою. Йому було однаково.
Він бродив сам по лісу, освітленому зорями, супутниками й світляками в траві. Сюрчали цикади або якісь їхні місцеві аналоги. Холоднішало, Крокодил розмахував руками, щоби зігрітись. Він би пробігся, але збиті ноги боліли.
Потім він почув шурхіт у кущах. «На місці Камор-Бала, — подумав він, — я вичекав би момент і зарізав кривдника на смерть. Залежний громадянин начеб не може нести кримінальної відповідальності…»
У кущах виявилась невелика тварина, на кшталт лисиці, але з голою шкурою. Потворна і водночас зворушлива тварюка. Крокодил розгледів її, коли вона перетинала галявинку — розсіяне світло мінилося на шкурі звірини, гладенькій, ніби намащеній. Блимнули в мороку величезні очі: тварина мала нічний триб й не хотіла, щоб їй заважали.
Крокодил потягнувся, розганяючи кров. «Отже, юридичні особливості: якщо Камор-Бал, громадянин із обмеженою дієздатністю, мене зараз заріже — хто відповідатиме? Батьки? Айра має рацію: я замало знаю».
Гола звірина розчинилась у темряві. Крокодил прислухався: не почув ні чужого дихання, ні поруху, ні навіть запаху. І знову Айра має рацію: я почуваюся винним… Хоча складу злочину немає в моїх діях. Повноправний громадянин не може брати зброю, якщо його смикнули за косичку…