— Проходьте, Андрію Строганов, — похмуро сказав голений старигань.
Чоловік у кріслі повернув голову; Крокодил зімлів: це й був Айра.
Крокодил не впізнав би його, якби не голос. Айра змінився до останньої волосини, навіть вираз обличчя в нього був іншим. Він здавався старшим років на десять; чорне волосся щільно прилягало до голови, і в ньому, ніби накреслені під лінійку, тяглися сиві пасма. Руки лежали на колінах: на лівій — чорна рукавичка, на правій — рубець від опіку.
— Вітаю, — сказав Крокодил.
— Вітаю-вітаю, — Айра знов повернувся до нього потилицею.
— Довідка про етикет, — м’яко сказав дівочий голос над правим вухом Крокодила. — Звертаючись до Консула Раа, вживайте такі формальні звороти: «Бажаю здоров’я, Консуле» й «Насмілюся зауважити, Консуле».
Крокодил обернувся. Жодної дівчини поблизу не було, і динаміків теж не було видно.
— Насмілюся зауважити, — з нервовим смішком сказав Крокодил і поглянув на пристаркуватого в шортах. — Консуле.
Старий і Шана ззирнулись.
— Ми виконуємо свій обов’язок чи вбиваємо час? — неприємним голосом поцікавилася жінка.
— Ми виконуємо свій обов’язок з убивання часу, — сказав Айра. — Допитайте свідка.
— Потерпілого.
— Добре, допитайте його як свідка і як потерпілого… Можу вийти, якщо хочете.
Старий і жінка ззирнулися знов.
— Андрію Строганов, — сказала бабуся Тимор-Алка, — чи відомо вам, що в тому разі, якщо буде доведено, що ви не давали свідомої згоди на донорство, вам належиться компенсація розміром п’ятнадцять тисяч ресурсових одиниць?
— Ще раз, — попросив Крокодил. — Повільніше.
Айра фиркнув.
— Вас використали як донора, — сказав старий у білих шортах. — На той момент ви не були повноправним громадянином Раа і не були залежним, а перебували в статусі дитини.
— Насмілюся зауважити, Консуле, це казна-що!
— Довідка про етикет, — ласкаво пробелькотів дівочий голос. — Звертаючись до співробітника прокуратури, вживайте ввічливі вислови, прийняті в повсякденному зверненні…
Крокодил знову нервово озирнувся.
— Що саме «казна-що»? — зверхньо поцікавилася жінка.
— Як я міг мати статус дитини, коли мені майже тридцятник? Я мігрант, але я доросла дієздатна людина! А тепер у мене є оце, — Крокодил погладив дерев’яну плашку-посвідчення на грудях. — І в чому, скажіть, проблема? У чому мене звинувачують?
— Ви звинувачуєте, а не вас звинувачують, — сказала жінка.
— Я?!
— Ви давали згоду на донорство? — холодно спитав старий.
— Ідеться про той випадок… біля водоспаду?
— Саме так, — Шана хижо примружилася. Намисто підстрибувало на її грудях — видно, в бабусі добряче калатало серце.
Крокодил озирнувся на Айру. Той сидів з відсутнім виглядом, дивлячись у стелю, обплетену вологими ліанами.
— Кого ви звинувачуєте? — Крокодил нервово засміявся. —-Людину, що врятувала вашого внука?
— Довідка про етикет, — прошелестіла невидима дівчина. — У розмові з посадовими особами не слід згадувати про родинні зв’язки, відносини всередині клану, що не стосуються прямо…
— Звичайно, я давав згоду на донорство, — не дослухавши, сказав Крокодил.
— У яких виразах?
— Він сказав, що йому потрібен донор, — Крокодил раптом охрип. Спогад про те, що відбулося пізніше, виявився несподівано яскравим… і жахливо неприємним. — Я погодився.
— Ви розуміли, на що даєте згоду?
— Так.
— Ви, мігрант, не знайомий зі звичаями Раа, з особливостями певних ритуалів…
— Хай йому грець, — сказав Крокодил, виснажений абсурдністю подій. — Хлопчик, між іншим, валявся з розбитою головою! Я, по-вашому, повинен був згадати лекцію про ритуали та звичаї Раа?!
— Отже, ви не усвідомлювали, на що даєте згоду, — сказала жінка з дивним задоволенням.
— Чудово усвідомлював, — Крокодил випрямив спину. — У нас на Землі в таких ситуаціях не потрібна довідка з печаткою. Сказано: «Я згоден» — і все.
— У вас на Землі? — недовірливо спитав старий. — У таких ситуаціях?!
— А що ви знає про Землю? — Крокодил широко всміхнувся. — Про наші ритуали та культурні особливості, га?
— Ви брешете, — здивовано повідомила бабуся Тимор-Алка. — Я співробітник Міграційної служби, давно працюю з Усесвітнім міграційним бюро, Земля не входить у перелік зон, які…
— Землі нема, — урвав її Крокодил. — Точніше, є, але це просто планета. Їй треба мільйони разів обернутись навколо світила, щоби… — Він затнувся. — Коротше кажучи, не судіть, про що не знаєте. Я давав згоду на донорство, цілком усвідомлюючи наслідки, і, якщо це все, що ви хотіли почути, я пішов.