Риби, яким плювати було на розмови, яскраво-жовті й білі, як сніг, поводили довгими вусами, ніби смак води давав їм величезну втіху. Крокодил утомлено припав до стіни. Десь за стінами, під землею, в корінні великого дерева, співали місцеві кроти; голосів було три чи чотири, вони то зливалися, то розходились басовими й теноровими партіями. «У-о, у-о, — співали баси, а тенори спершу постукували, імітуючи звук дерев’яних дзвоників, потім ніжно шипіли й, нарешті, розлягалися чистим і світлим: — Єає, єає, ає-е-е-а-а-а»…
— Інформаторій.
— Андрій Строганов?
— Коли мені слід залишити це житло? Коли вичерпається ресурс?
— За десять годин. Ви отримаєте повідомлення.
— Добре, мені збиратись недовго, — пробурмотів Крокодил.
Кроти принишкли. Тільки глибоко-глибоко, здається, в самому центрі планети, уривчасто стогнали, кличучи самок, змушуючи вібрувати ґрунт, басовиті співуни.
— Інформаторій.
— Андрій Строганов?
— Огляд історії й культури Раа. Якомога повніший.
— …Увага! Ваш ресурс для користування житлом скінчиться за три хвилини.
— Спасибі, я пам’ятаю, — Крокодил м’яв і розтирав щоки, ніби сподіваючись виліпити себе заново.
Уже дуже давно він не сидів над текстом по десять годин без перерви. Тепер йому здавалося, що очі в нього фасеткові, як у бабки, а в хребет устромили арматурину. Його нова рідна мова не те щоб хибила, але відчутно покректувала, перемикаючись із побутової лексики на культурологічну. Може, тому Крокодил не міг позбутися відчуття, що йому пишномовно й наукоподібно оповідають примітивну легенду про сотворення світу — легенду, гідну печерного племені.
Не було уявлення про виникнення на Раа розумного життя. Не було навіть гіпотез. Світ Раа виник одразу, поза всяким розвоєм, і все було при ньому: єдине плем’я з єдиною мовою, природа, вільна від хижаків, жертв і природного добору. В усіх джерелах, до яких звертався Крокодил, було написано, намальовано, у великих за обсягом кліпах-ілюстраціях подано те саме: досконалий, незбагненний для людського мислення ідеальний образ Раа втілився в матерії з волі Творця. Після цього Творець пішов, не попрощавшись, а світ Раа лишився, населений розумними людьми, навченими жити патріархально і дружньо. Проіснувавши величезний проміжок часу, цей незмінний світ раптом почав руйнуватися; короткий, але страшний період деградації закінчився з появою стабілізаторів — перших штучних супутників Раа.
Ця поворотна точка вважалася «Другим народженням Раа». Дуже скоро, за кілька століть, склався новий тип відносин: патріархальне суспільство, пролетівши всі належні етапи, перейшло на постіндустріальний щабель.
Про принцип роботи стабілізаторів Крокодил так нічого й не дізнався. Можливо, йому бракувало знань і словникового запасу. А може, автори оглядів умисно забивали читачам памороки псевдонауковою бриднею; Крокодил зрозумів одне: стабілізатори були сконструйовані не на Раа. Супутники — місцевого виробництва, але ось начинка їхня — пристрої, що підтримують матерію в положенні «первинно», — подарунок, вочевидь, Усесвітнього Бюро міграції. Тому що саме в цей час Бюро вперше з’явилося на Раа, уклало певні «договори», і перші мігранти з усіх країв світу стали з’являтися в дрімучому лісі, здивовано роззиратись, одержувати «стартовий пакет» та інтегруватися до громади…
Ага.
Крокодил тер щоки, відчуваючи, як горить шкіра під долонями. За «докризових» часів, коли світ Раа був незайманим і незмінним, існували певні обряди ініціації — як у будь-якому первісному племені. Та тільки після появи стабілізаторів, після виникнення на Раа місцевих відділів Усесвітнього Бюро міграції, постала Проба в тому вигляді, в якому Крокодил познайомився з нею. Штучний механізм добору.
На планеті, де, якщо вірити джерелам, від самого початку не було природного добору в природі. Ага.
Мігранти, чужинці не могли пройти Пробу. Та могли залишити потомство, якщо пощастить, якщо місцеві чоловіки та жінки захочуть зв’язати з ними життя. Чи якщо однакові за статусом прибульці притуляться одне до одного, зібравшись у родину, і злипнуться, ніби дві кульки ртуті…
І ось їхні діти пнуться зі шкури, аби пройти Пробу. Тому, що такий закон усередині суспільства, неписаний, але непорушний: так залізний остружок шикується вздовж силових ліній магнітного поля. І через покоління вже зовсім немає мігрантів: є жителі Раа, чия єдина мета — зробити так, аби діти їхні, хлопчики та дівчатка, успішно пройшли Пробу.
Проба, виходить, основна цінність Раа. Не комплекси орбітальних заводів, не економіка, здатна прогодувати всіх. Не природа, однаково щедра й прихильна на всіх широтах, і навіть не люди. Проба як священний обов’язок, Проба як громадська святиня. Інструктори — особлива каста, але кожен шмаркач знає: складаючи Пробу, ти проходиш випробування перед очима суспільства, а інструктор — усього-на-всього інструмент. «Скніючи над складним кресленням, — подумав Крокодил, — ти відповідаєш не перед лінійкою з поділками, а перед законами природи»…