— Та ні… Все добре. Я просто не сподівався, що тут ліс на орбіті.
— Мені треба, щоб ти поставив кілька питань інформаційній системі. Найпевніше, на всі питання ти отримаєш відповідь «ні», всі запити буде відхилено… Та мені важливий час, якого потребуватиме система для кожної відповіді, і форма, в якій буде зроблено відмову.
— Ти задля цього мене сюди притягнув?
— Зокрема…
Айра підняв із трави й установив між дерев залізну триногу. Поставив на неї круглу чашу, з вигляду мармурову. Дерев’яним цеберком зачерпнув води в калюжці біля джерела, наповнив чашу по вінця. Торкнувся води кінчиком пальця.
— Є зв’язок. Іди сюди, давай посвідчення. Адреса повідомлення: Служба міграції Раа. Зміст повідомлення: протест проти вилучення рідної мови, яка є невід’ємною частиною особистості землянина.
— Що?!
— Можна, — сказав Айра.
Крокодил схилився над водою. Оце так само біля чарівного люстра виглядали долю казкові персонажі; шкірі було жарко, горіли щоки, волосся піднялось диба, як шерсть уздовж хребта: він уже бачив, як йому повертають рідну мову. «Невід’ємною частиною особистості», це ж треба до такого додуматися!
«Андрій Строганов?»
— Бюро міграції Раа.
«Ваш запит?»
— Протест, — Крокодил облизнув губи, — проти вилучення рідної мови…
Він відрубав формулу слово в слово, як вимовив її Айра.
У глибині води виникло нерівне мутнувате світло.
— Прийнято, — сказав глибокий жіночий голос. — Ваш протест обробляють. Ви дістанете відповідь за три, дві, одну…
Світло стало яскравішим, і Крокодил зміг прочитати каліграфічно виписане на дні послання: «Андрієві Строганову. Згідно з аналізом Усесвітнього Бюро міграції, мова не є невід’ємною частиною особистості землянина, а є лише частиною культурної традиції, набутої в процесі виховання. Довідка: мову визнано невід’ємною частиною особистості виключно уродженців Саті й Леґх. Ваш протест відхилено».
— П’ять секунд, — задумливо сказав Айра.
Крокодил зціпив зуби, намагаючись перебороти розчарування.
— Я ж сказав, що вони відмовлять, — нагадав Айра. — Я знав про Саті й Леґх — ці народжуються зі знанням мови, у них мозок такий має устрій. Дві раси на Саті, і, розкроївши їм череп, можна визначити, хто якою мовою розмовляє.
— Ох, — сказав Крокодил.
— Так. А на Леґх усього одна раса, але знання мови в них пов’язане з відчуттям координації. Тобто особина, якимось чином позбавлена мови, не змогла б донести ложку до рота й відрізнити верх від низу. Щоправда, вони не їдять ложками. Вони взагалі не гуманоїди. Тому на Раа нема мігрантів із Саті та Леґх, — Айра всівся на траву й схрестив ноги.
— Ти їх бачив? Звідки ти все це знаєш?
— А я багато чого знаю, і так, я їх бачив, — Айра почухав кінчик носа. — Наступний запит, туди ж: вимога повернути пам’ять про два роки, вилучені в якості оплати за візу. Плату здійснено: двох років наче й не було. Та пам’ять офіційно не входить до пакета. Загадай її назад.
— І мені відмовлять?
— Подивимось.
Крокодил, набравши у груди повітря, повторив процедуру запиту. Система замислилася цього разу на сім секунд; потім прийшла відмова: «Оскільки пам’ять про два вилучених роки дійсна лише за фактом прожитих років, її повернення поза прожитий час неможливе. Ваш запит відхилено».
— Сім секунд, — пробурмотів Айра. — Мало, мало; схоже, твоя справа в них чисто обкручена, нема до чого підкопатися… Ось що: загадай набір документів, які не входять до особистого інформаційного пакета.
— Це як?
— Та не важливо, ти загадай!
Крокодил підсвідомо чекав, що милий голос інформаційної системи виявить роздратування. Ба ні, так само ласкаво його попросили залишатися на зв’язку, і за чотири секунди прийшла відповідь: документів, що не входять до особистого пакета, не існує.
— А це от погано, — сказав Айра.
— Решта було добре?
— Я сподівався, вони хоч хвостик десь залишили, хоч ниточку… Виходить, Андрію, ти мігрував цілком законно, їм навіть нема чого приховувати.
— Спасибі, — сказав Крокодил, помовчавши.
— За що?
— Що клопотався про цю справу. Ти ж про неї клопотався?
— Та немає за що… У нас є ще кілька хвилин, на розминку, загадай інформацію про мотиви рішення, пославшись на пункт двадцять шість непарного законодавства про права особистості мігранта.
Не перепитуючи й не намагаючись зрозуміти, Крокодил торкнувся води плашкою на ланцюжку. Відповідь прийшла моментально: «Непарне законодавство не чинне проти гуманоїдів, що мігрували на Раа з третьої зони. Запит відхилено».