— Зрозуміло, — сказав Айра, жуючи травинку. — Гаразд… Я подумаю ще.
— То це не безнадійно?
— Поки що безнадійно. Та я подумаю, я ж сказав.
— Дякую, — глухо повторив Крокодил.
— Якби ти був ніжною панночкою, я перепросив би, — повідомив Айра, спостерігаючи за ним. — Жорстоко давати людині надію, а потім забирати її. Та ти подужаєш, я сподіваюся?
— Подужаю.
— Чудово. Тепер, коли ти бачиш, як трепетно я про тебе піклуюся, подбай трохи про мене, гаразд?
— Готовий.
— Ти ж любиш Землю і добре її пам’ятаєш?
— Так, — Крокодил стримав зітхання.
— Який задум Творця щодо Землі?
Крокодил роззявив рота. Він сподівався чого завгодно. «Може, Айра жартує?»
— Ти жартуєш?
— Ні.
— Звідки я можу… таке знати?
— Я не питаю, що ти знаєш. Я питаю твоєї думки.
— Навіщо? Ти не священик, не філософ… Наскільки я встиг зрозуміти, ти абсолютний практик…
— Так. І який, ти вважаєш, задум Творця щодо Землі?
— Гадки не маю! — Крокодил розгубився. — Існує точка зору, що це… тимчасове місце, де перебуває людина, де вона має пройти тисячу випробувань. І від того, як вона впорається з ними, залежить її подальша доля.
— Тобто життя на Землі — своєрідна Проба?
— Так. Можна й так сказати. Проба, де від людини вимагають стрибнути вище голови… Стати сильнішою, стати більшою, ніж вона навіть могла припустити. А потім, якщо вона впорається, їй дадуть повне громадянство. Десь там. Можливо. Та тільки… чистота експерименту — нуль, умови жахливо нерівні, ну і…
— Тобто ти вважаєш, що задум Творця на Землі викривлений?
— Айро! — виразисто сказав Крокодил. — Я готовий відповісти на будь-які питання, крім дурних. Я не можу збагнути задуму Творця на Землі — в принципі не можу, розумієш? Як я можу судити, викривили його чи, навпаки, прекрасно виконують?
— Можеш, бо ти частина задуму.
— А я не певен, що задум узагалі існує! Розумієш, Земля цілком матеріальна, і матерія лежить в основі й породжує ідею, це цілком точно, я це бачив!
— Видющий, — Айра всміхнувся. — А в чому головна відмінність між Землею та Раа, як ти вважаєш?
— Землі нема. Раа… є.
— Тужу разом із тобою, — повідомив Айра нітрохи не тужливо.
— Вибач, — сказав Крокодил. — Та Раа з точки зору землянина — цілком… штучне утворення.
Він замислився вже серйозно. «На Раа нема війни й злочинності, на Раа ні конкуренції в звичному для землянина вигляді, на Раа нема нормального мистецтва, нема літератури, крім любительської. На Раа, схоже, нема релігії, немає культу, нема, прости Господи, телебачення…»
— Це, — почав він, добираючи слова, — ніби дівчинка чотирнадцяти років захотіла вигадати комфортний світ, де хотілося б жити. Ні болю, ні страху, ні втрат. Ні жертв, ні хижаків. Свобода, спокій, і смерть у глибокій старості…
— А хлопчик?
— Що?
— Хлопчик чотирнадцяти років — вигадав би інший світ?
— Так, — Крокодил замислився. — Мабуть. Там були б дальні космічні польоти й небезпечні вороги, з якими треба боротися. І перемагати, — Крокодил затнувся. — Знаєш, Проба… якоюсь мірою… годиться, так. Протез найвищої мети. У цілковито безглуздому світі.
— Протез найвищої мети, — повільно повторив Айра. — Знаєш, Андрію…
Він хотів щось сказати, але раптом урвав себе:
— Нехай, це потім. Сподіваюся, ти почитав дещо з історії й знаєш, що Раа — не штучний світ, але ідеальний. Його створено волею Творця згідно з його задумом, це не припущення і не частина чийогось учення, а науковий факт. І я тебе запевняю: ні Проба, ні стабілізатори не входили спершу в цей задум.
— «Я тебе запевняю» — це форма доказу? — здивувався Крокодил.
— Тобі ніхто не казав, що в певних галузях інтуїція — головний інструмент пізнання?
— О так. Світ плаский і стоїть на трьох китах. Це інтуїтивно зрозуміло… До речі, чому все-таки на Раа нема космічних програм?
— Що ти маєш на увазі?
— Маю на увазі польоти в дальній Космос, космічні кораблі, а не орбітальні станції. На Землі, припустімо, для цього бракує ресурсів. А на Раа?
— Ще одне гарне питання, — помовчавши, сказав Айра. — Ти бачиш те, чого не бачу я, тому що дивишся під іншим кутом зору… Скажімо так: ми не знаємо, чи входять дальні космічні польоти в задум Творця. А тепер скажи мені важливе: на Землі передбачений кінець світу?
— Так, — зізнався Крокодил, помовчавши. — Цілком точно.
— Отже, ідея, закладена в підвалини Землі, передбачає історію: народження, зростання, зрілість, старість, завершення. Досягнення мети.