— У чому полягає ідея Махайрода? Що він хоче зробити зі стабілізатором?
— Зі стабіліза… заждіть, — Крокодил знову прикусив язика. Можливо, для користі справи слід було здаватися краще обізнаним, ніж насправді, — заждіть, але ми підписали… активували… зобов’язання й не можемо розголошувати…
— Андрію Строганов, ви хочете на Землю?
— Хочу. — Він відчував, як піт струменить по спині під тонкою сорочкою. — Звісно, хочу. І я згоден… із вами… співпрацювати, просто… потрібен час. Я не можу так одразу.
— Навіщо ви потрібні Махайродові? — Шана не послаблювала натиску. — От саме ви, мігранте?
— Е-е-е, — Крокодил затнувся. — Імовірно, він оцінив мої вольові якості?
Шана звузила очі:
— Або ви влаштовуєте його як донор.
Слово вдарило, ніби у дзвін, і повисло в повітрі. Крокодил завмер із роззявленим ротом.
— Ви розумієте, що означає бути донором при Махайроді? — продовжувала Шана. — Ви розумієте, що він може висмоктати вас досуха, просто торкнувшись рукою? Зробити інвалідом, ідіотом, рослиною?
Крокодил мимо своєї волі пригадав чорний ліс на острові, розсипання сухої трави, падіння листя на голову.
— Хто він такий узагалі?
Шана стиснула губи:
— Екстреміст. Боєць без гальм, без етики, без сумнівів. Фізіологічно — чудовисько. Соціально — Консул Раа з коефіцієнтом «один». Коли я дізналася, що він своїм же наказом призначив себе інструктором Проби в групі Тимора-Алка…
Вона обірвала себе: здавалося, проковтнула останні слова й похлинулася ними. Закашлялась. Відійшла до фонтана й напилася, схилившись до води, ледве торкаючись її губами.
— Я бачив, як він стрибнув за хлопчиком у водоспад, — сказав Крокодил. — Він ризикував життям. Не замислюючись. Можна я…
— Звичайно, пийте.
Перед фонтаном він на секунду зупинився, розгубившись. Руки він давно не мив, крім того, пити з пригорщі у чужій оселі здалося йому неправильним; чашки, звичайно ж, не було. «Повноправний я громадянин чи ні», — подумав Крокодил, уставши на коліна, й напився, як місцеві, ледь торкаючись губами води.
— Махайрод весь час ризикує життям, — сказала Шана. — Його інтуїцію поставлено в ранг національного надбання. Він приніс багато користі Раа… але він легко жертвує чужими життями. Не замислюючись.
— Правда?
— У його авантюрах загинули десятки людей. І всі перед початком роботи активували спеціальний договір, до якого було залучено готовність умерти завчасу.
— Ви хочете сказати, вони не знали про ризик? — пробелькотів Крокодил.
— Вони знали про ризик! — гаркнула Шана, на секунду ставши схожою на стару хвору левицю. — А от ви — ви не знали, що таке донорство, коли давали йому згоду там, на острові!
— Він урятував вашого внука, — докірливо сказав Крокодил.
— Спершу він убив мого внука… Сто чортів!
І Шана, згадавши, видно, що вона пані сама собі, припинила ходити туди й сюди по кімнаті, повернулася на місце, сіла, схрестивши ноги, на трав’янисту підлогу й завмерла.
— Судовий розгляд, — обережно почав Крокодил, — на який мене викликали… Це ж ваша вигадка, чи не так?
— Так, — вона блиснула очима. — Зі своїм коефіцієнтом соціальної відповідальності Махайрод любісінько плює на закони, зокрема й на засадничі закони Раа. Зате — непорушний авторитет, соціальний лідер, надія планети, — її губи скривились. — Цей суд зменшив індекс мені, а не йому, але принаймні я отримала інформацію.
— І, — Крокодил знову всівся на траву, — коли я поїду додому?
— Щойно Махайрод почне свій проект без Тимор-Алка.
— А коли він думає почати проект?
— Вам видніше. Ви активували з ним угоду.
— Попередню, — зізнався Крокодил.
— За початком не стане.
— Він не відмовиться так просто від участі Тимор-Алка.
— Та й вам не просто повернутися додому, чи не так?
— Він, — Крокодил занервувався, — схоже, надає великого значення цьому проекту…
— Він завжди надає великого значення, — терпляче кивнула Шана. — І коли-не-коли справді стає рідному світу в пригоді. Та свого внука я йому не віддам.
Вона глибоко зітхнула й підвелася, даючи зрозуміти, що все сказано, розмову закінчено.
— Чому б вам із ним не поговорити? — Крокодил теж устав. — З Тимор-Алком? І пояснити все, що сказали мені?
— Він повноправний громадянин. — У голосі Шани пролунав гіркущий сарказм. — Він не дозволить, щоби бабуся давала йому вказівки. Особливо, коли йдеться про великого, незрівнянного, блискучого, незбагненного Махайрода…
Вона обірвала себе, підійшла до фонтана й із силою плеснула собі в обличчя водою.