Вона сильно прогнулася, й далі висячи на хвості, і раптом гухнула вниз — аж Крокодилові перехопило дух. Шана на льоту схопилася за гілку, погасила коливання, підтяглася, перехопила гілку вище, знов підтяглася; Крокодил не здивувався б, якби хвіст шалено хльоскав її по ногах, але той безвільно бовтався, як ватяний.
— Будь ласка, Шано. Це важливо для мого рішення… Це може виявитися важливим для вашого внука.
Жінка підтягалася раз у раз. Руки її тремтіли від напруження.
У Крокодила затерпла нога. Він випростався, ступив уздовж гілки, як линвоскок; у босу ступню вп’явся невидимий шип. Крокодил засичав, потер підошвою об коліно — і несподівано зірвався вниз.
Щастя, що, сидячи, він устиг випустити хвіст, намотаний на руку. Судомно смикнувшись, хвіст інстинктивним рухом — звідки такий інстинкт у вічно безхвостого Крокодила?! — захльоснувся за гілку, і Крокодил повис, як жабка на ниточці.
Угорі захиталися гілки. Дерево здригнулося; зовсім поряд опинилось червоне, пітне лице Шани:
— Я не люблю, коли мене обманюють, Андрію Строганов. Ви хочете моїм коштом наблизити початок проекту? Щоб я прислужилась Махайроду?
Крокодилові було страшенно незручно вести бесіду в такій позі. До того ж він відчував: м’язи, відповідальні за хвіст, от-от скорчить.
— Ні, — відповів він чесно. — Тобто… так. Та мені потрібна інформація про Землю, розумієте?
— Ви вирушите на Землю і все дізнаєтесь!
— Шано, — Крокодил відчував, що зараз упаде, — але якщо на Землі сталася катастрофа і мені нема куди повертатися?
Його хвіст вислизнув.
Чіпляючись, лаючись, заганяючи в долоні скіпки, Крокодил пролетів кілька метрів і повис, як білизна, зачепившися за гілку над самою землею.
Усю дорогу до міграційного центру вони мовчали; Крокодилові довелось уявити, що рот у нього заклеєний хрест-навхрест пластиром. Це сяк-так допомагало; питання дерлися назовні, як піна з теплого кухля, але інтуїція підказувала, що ставити їх зараз не час.
Шана була зла.
Сильна жінка, вона ненавиділа себе в ролі наляканої, спантеличеної прохачки. Вона не вміла боятися, тому страх зводив її з розуму — страх за внука. Навіть відправляючи його на Пробу, вона так не переживала.
Вона ненавиділа себе за відвертість із Крокодилом. Тепер, у транспортній капсулі, вона була певна, що мігрант перекаже Айрі їхню розмову — можливо, навіть буде сміятися. Та Шана плювала на приниження: вона мусила вберегти внука від помилки й не знала як.
Крокодилові було шкода її. Та він у тисячу разів більше жалів би Шану, якби не було перед ним власного вибору й за плечима — власного страху Що більше він думав про фрагмент своєї пам’яті, то певнішим ставав, що телефонувала Свєтка, колишня дружина, і що йшлося про сина. «Андрій», — чітко чулося в потоці звуків та інтонацій.
Та, може, вона кликала на ім’я колишнього чоловіка?
Вони з Шаною звалилися на міграційний центр, як тайфун кидається на море: уже за кілька хвилин після прибуття всі інформаційні термінали були завантажені, всі системи стеження активовані й усі співробітники сильно заклопотані. Шана загадала звіти, плани, протоколи листування із Всесвітнім Бюро; усадивши чергового офіцера за «бюрову» роботу, вона прийняла чергу й, нашвидку перевдягнувшись у формений мішкуватий балахон, потягла Крокодила до порталу — алюмінієвої капсули, дуже схожої на недорогу декорацію.
Крокодил не втримався:
— У вас майже не охороняють прохід між світами… Велетенська дірка, з якої може з’явитися що завгодно…
— Це канал Усесвітнього Бюро, — відрізала Шана, — з нього з’являються тільки мігранти, тільки за розкладом і тільки після спеціального повідомлення.
— Ви настільки довіряєте Всесвітньому…
— Якщо Бюро захоче погубити Раа, воно просто вимкне стабілізатори, Андрію.
Крокодил прикусив язика.
Галявинку, посеред якої було встановлено капсулу, він сам згадував насилу: у момент прибуття на Раа шок був настільки значним, що свідомість затьмарилася з почуття самозбереження. Шана зупинилася за кілька метрів до війстя; ні годинник, ні секундомір їй не були потрібні. Заходилися гайові птахи; там, далі, пригадав Крокодил, ховаються за стовбурами приймальні, хижки для мігрантів, офіс, їдальня, монорейка. На планеті завбільшки з Землю — єдиний центр із прийняття мігрантів. Кількадесят прибуттів на день. Крапля в морі. Молекула в океані…
Щоправда, людності на Раа значно менше земної.