Тимор-Алк скрикнув. Крокодил запізніло зрозумів, що ці камені, ці звичайнісінькі кам’яні виступи, впинаючись у тіло крізь тонку сорочку, здатні завдати страшних страждань хлопчикові з порогом нуль чотири.
— Комунікатор!
Він не сподівався успіху: вдалині від туристських стежок, на дикому березі, на величезній території музею; але щойно здригнулася земля, розступилася непомітна щілина, і комунікатор, схожий на змію, підняв овальний екран — дзеркальну голову:
— Ваше посвідчення?
Утримуючи за зап’ясток Тимор-Алка, Крокодил тицьнув в екран своєю дерев’яною плашкою.
— Так, Андрію Строганов?
— З’єднай мене з Махайродом. З Айрі-Каєм. Негайно!
— Бажаю здоров’я, Консуле.
У приміщенні наукової станції при музеї «Сіра Скеля» було тьмаво й волого. По стінах скрапувала вода. Дах, складений із нерівних камінних брил, густо поріс ліанами; адміністративний співробітник музею, єдиний черговий співробітник, мав розгублений і стривожений вигляд.
— І вам на все добре, — з порога кивнув Айра. — Вийдіть. У нас розмова особистого характеру.
Молодик, не звиклий до безцеремонності консулів, скам’янів обличчям і вийшов. Айра провів рукою по широчезному деревному зрізу, що заміняв у приміщенні стіл. Стало темніше, у шелест води вплівся ледве вловний сторонній звук.
Тимор-Алк сидів у кутку на моховому килимі. З носа в нього сочилася рожева, як йогурт, і майже така ж густа кров.
Не дивлячись на Крокодила, Айра підійшов до хлопчини. Торкнувся пальцями його скронь, швидко глянув в очі; відпустив. Відійшов, став спиною до Крокодила:
— Андрію, у мене для тебе новина.
— Що? — Живіт Крокодила сам собою підтягнувся. Раніше Айра ніколи не говорив із ним таким відстороненим, таким космічно-байдужним голосом.
— З Землі мігрують лише потенційні мерці. Такі умови Бюро на Землі. Особливості місцевої історії. Коли ти казав собі: «На Землі в мене немає майбутнього», це означило, що майбутнього нема. Андрій Строганов був мертвим наступного дня після підписання міграційних документів.
— Я був мертвим, — повторив Крокодил, обережно беручись за голову. — Та… на момент вилучення…
— …Двома роками раніше Андрій Строганов був живий, звичайно ж.
— Та ця реальність для мене була скасована… А для Землі ця реальність була скасована чи ні?!
— Землі не існує, — холодно озвався Айра. — Тобто планета крутиться, але світу, в якому ти народився, ще нема.
Крокодил зціпив зуби:
— А проте існує уривок моєї пам’яті. Пам’яті про скасовану реальність.
— Що його ти дістав із рук зацікавленої людини.
— Що?!
— Не лише ти великий хитрун, — сказав Айра, і в його голосі прорвалося дещо дуже схоже на огиду.
— Хіба це не справжній уривок?!
— Справжній. Та це не змінює справи.
— Я повинен повернутися на Землю, тому що в мене там син, — тихо сказав Крокодил. — Два роки мені залишилось чи скільки, але біда з сином сталася раніше…
— Не лише в тебе є сини, — Айра нарешті обернувся. — Поговори з Шаною. Можливо, вона вважить ваш договір виконаним. Хоча, найпевніше, її обіцянка була блефом.
— Айро, — сказав Крокодил, — я не хотів, аби так сталося.
— Я теж не хотів, аби так сталось, — Айра кивнув. — Вітаю, твоєму життю нічого не загрожує, ти вільний і можеш робити що завгодно. Твою участь у програмі скасовано. Хай щастить, Андрію Строганов.
— Ні, — пробурмотів Крокодил.
Айра мовчки вказав йому на двері — вузький прохід між двома замшілими скелями.
— Айро, ні, я ж тобі потрібен!
Айра похитав головою:
— Не потрібен. Добре, що це з’ясувалося раніше, ніж ми запустили програму. Переказуй від мене подяку Шані.
Крокодил раптом зрозумів, що відчували хлопчаки, коли їх виряджали з острова додому раніше терміну.
Він подивився на Тимор-Алка. Той сидів, схрестивши ноги, й дивився на Крокодила знизу вгору. В його очах більше не було злості, тільки втома й гіркота.
Не звертаючи уваги на Крокодила, Айра повернувся до хлопчини:
— Устань.
Тимор-Алк підскочив, як на пружині, — височенний, на півголови вищий за дорослих; Айра підійшов до нього так близько, що хлопчина змушений був одступити.
— Ти засумнівався в професіоналізмі Консула.
— Ні, — швидко сказав Тимор-Алк і знову зблід, як травинка.
— Ти засумнівався в чесності Махайрода.
— Ні, — Тимор-Алк похитнувся. — Будь ласка, Айро.
— Хто приймав у тебе Пробу?
— Ти, Махайроде.