Відповідь виконавчого директора: «Гм».
Іноді не потрібно мордувати людей більше, ніж потрібно.
Я був би здивований, якби більшість людей надсилали інформацію навмисно заради того, щоб когось заплутати, і все ж нам часто вдається досягти саме цього.
СССФ[5]
У наш час ми поглинаємо так багато всього, що нашому замордованому мозку загрожує закипання. Іноді складається враження, що ми повністю втратили контроль. Занадто багато каналів, занадто багато цифрових інструментів, занадто багато інформації, яку потрібно вивчити. Занадто багато цікавих новинних ресурсів, за якими хочеться стежити. Насправді ми майже спимо з телефоном у руках. Я просто чекаю, коли хтось уведе поняття: синдром стресу від смартфона — СССФ. Можливо, воно вже існує.
Можливо, не особисто ви, але все ж багатьом із нас важко відірвати очі від свого смартфона. В ньому — цілий світ. Відповідно до останнього дослідження, яке я нещодавно прочитав (в інтернеті та в інших місцях), ми переглядаємо наші телефони в середньому кожні три хвилини. В середньому.
Звісно, є багато людей, які, як я, навіть не наближаються до цього показника, але є також багато тих, хто робить це набагато частіше. Я бачу дедалі більше людей, які майже не розлучаються зі своїм телефоном. Вони тримають його в руках незалежно від того, куди йдуть, бо щось може статися щосекунди. Панікуючи, вони шукають найближчий зарядний пристрій, щоб не втратити зв’язок з усім всесвітом. Можливо, ми перестанемо існувати, якщо не будемо підключені до Мережі в критичний момент? Необхідність постійно отримувати схвалення інших вибухнула нам в обличчя. Я не знаю, чим це все закінчиться.
Причин такому стану речей є дуже багато. Мусимо констатувати, що маємо справжню проблему, адже ви, як керівник, навряд чи врятуєте своїх колег від усіх відволікань, які нам дала техніка. Я не маю на увазі, що ви повинні здаватися. Читати Facebook у робочий час — це неправильно, як і телефонувати давньому другу просто з робочого столу та витрачати чверть години, а в підсумку не встигнути доробити всі свої завдання до кінця дня. Тут ми стикаємося з викликом і усвідомлюємо це. Немає сенсу заплющувати очі на очевидне.
Хто ж повинен отримувати інформацію?
Якщо ви як керівник хочете достукатися до своїх підопічних, вам треба не просто здійняти галас, а гучно вдарити у величезний дзвін. Що для цього потрібно? Спершу подумайте, кому справді потрібна інформація, яку ви хочете надати.
Нижче я наведу деякі поширені помилки, які бачу в різних організаціях:
Начальник надсилає інформацію всім. У копію листа він ставить буквально кожного — щоб перестрахуватися. Навіщо? Іноді для того, щоб можна було сказати: «Я їм усім це розіслав». Людина зробила свою роботу. Тепер прочитання інформації — відповідальність працівників. Можна було зробити й по-інакшому: завантажити все у внутрішню мережу компанії (інтранет). Це, мабуть, хороше рішення. Це дозволяє проводити сортування різних типів інформації за їхньою тематикою. Хто справді хоче щось знайти, це полегшує весь процес. У будь-якому разі нам не потрібно самим порпатися в цілому стозі сіна, щоб щось там знайти. Чи не так?
Майте на увазі, що багато хто взагалі ніколи не заходить в інтранет. Причина проста: інтранет еволюціонував від простого інструменту, що містить кілька основних категорій, таких як «продажі», «ринки», «виробництво», «персонал» до справжнього цифрового монстра, якому більше ніхто не може дати раду. Багато організацій втратили контроль над тим, що є і що відбувається у їхній внутрішній мережі й ніхто точно не знає, що і як там знайти.
І знаєте що? Ваші підлеглі теж так думають. У них немає сил на постійні пошуки. Індивідуальні профілі поведінки (кольори) мають різний обсяг терпіння. Кричати, що така поведінка — безвідповідальна, і що ви поговорите з ними про це завтра ще раз, немає ніякого сенсу.
Вам потрібен план.
Як вам достукатися до окремих кольорів?
Подумайте краще про те, як достукатися до окремої людини. Насамперед поміркуйте, як вам краще висловити своє повідомлення, тобто як його сформулювати. Бюрократичні повідомлення, що нагадують партійні відозви часів СРСР, нікому не будуть до вподоби. Можливо, деяким працівникам, самим синім, вдасться з такими текстами розібратися. А як щодо інших? Вони просто відкинуть цю інформацію, а потім наполягатимуть, що ви їм нічого не надсилали. Я посилаюся на згаданий уже вище випадок із виконавчим директором і візією компанії.