за те що ти спромігся сперти
а я не уберіг – тепер ти
маєш померти
1991 р.
Фантазі
Близ міста Санто-Домінґо
В республіці Домініканській,
У домі на пальмових палях
Живе мала Домініка,
Дочка чаклуна місцевого, —
Мулатка оливковошкіра,
Довгонога, масляноока,
Вже старша за 10 літ.
Якби нам зустрітись увечері
На березі океану,
Де пальми стоять витинанками
У блиску води й піску,
Я взяв би тебе, Домініко,
За твої тонкі передпліччя,
Ривком би наблизив до себе
Переляк в твоїх очах…
А потім, сповнений вдячності
За те нетривале щастя,
Дорога к якому дедалі частіше
Лежить через брами аптек,
Я б гаряче-емоційно
З тобою, мала, попрощався б,
Пообіцявши путівку
В піонерський табір «Артек».
1992 р.
Спогад про світязь
Цей всесвіт – озеро, а світ у ньому – острів.
А доокола всесвіту – боги.
Творили просто, спочиваєм остро,
І сьомий день постійно навкруги.
Це озеро ще й – чаша кришталева,
В якій парує тепле молоко.
Проходить Сонце крізь сузір’я Лева,
І ніжиться в піску малий Левко.
А світ цей – ще й осонцена пустиня,
Що переходить у розкішний сад,
Де чеберяють Марта і Христина
Через пісок в їдальню і назад,
Де вживши хто тампакс, хто просто ватки
І внутрішній в собі навівши лад,
На сонці вигріваються мулатки,
Й між них мулат, липкий, мов мармелад.
А я, з мулатки знявши амулетку,
Від’їду, – знов окремо від усіх,
На глибину пожбуривши монетку,
Чим відкуплюсь за несвідомий гріх.
Серпень 1992 р.
Інфінітив
У цій юрбі mezczyzn і женщин,
В цій боротьбі меншин і menschen.
В цій баранячій барадьбі
Чим я зарадити тобі?
Не в Хохломі, не в Оклахомі,
У цій осаді, в цій судомі,
У цім содомі, в цім диму
Що ми порадити кому?
Горілку пити, сльози лити,
Отримувати в морду й бити
У цій борні, у цій херні —
Чим ти допомогти мені?
В цім гонорі, у цій Гоморрі,
В цім гаморі, неначе в морі —
Як ми почути трубний глас?
Як Він спасти нещасних нас?
13 травня 1998 р.
Короткий лист до Олесі
(З циклу «Листи з Олександрії»)
шабадабада шабадабада
мужчина і жінка
шабадабада шабадабада
двадцять років по тому
напевно і неодмінно
зустрінуться знову
і говоритимуть про
шабадабада шабадабада
тобі тоді буде вже
вибач в жінок про таке не питають
просто ми станемо старшими себто
досвідченими і мудрішими
аж на цілих
шабадабада шабадабада
а найголовніше і найсуттєвіше
те що ні ти ні я окремо
ані ми обоє разом
ні за чим абсолютно не
шабадабада шабадабада
шаба даба да
Лист до Т. Г. Шевченка, українського письменника, революціонера й демократа
(З циклу «Листи з Олександрії»)
Якась вона, Тарасе Григоровичу,
Ця наша жизнь невкусна —
Суцільні тобі Рєпніни
та Полусмакови.
Липень 1991 р.
Листівка з італійським краєвидом для Іздрика
Італія, прекрасна Італія…
Дольче і Ґаббана
смалять там кабана,
А Джанфранко Ферре
своє шмаття пере.
Джіованні Версаче
там на конику скаче.
Ніна Річчі ридає
і його виглядає.
Жовтень 2000 р.
Українсько-німецький розмовник
Німець каже: Ви слов’яне?
– Слов’яне! Слов’яне!
Наше слово полум’яне
Повік не зов’яне!
Німець каже: Ви моголи?
– Моголи! Моголи!
Брюса Лі і Айрошянке
Продовження кволе.