Але взимку тут не було інших розваг. Крім як ходити на полювання, намагатися розтопити замерзлу в трубах снігоходів олію і валити ліс на дрова. У цьому селі на краю засніжених сосон, які впираються в небо.
Село…
Он дерев’яний будинок Володі. Ген там — хатина Бауера і його псевдоіндіаночки-скво, яка вивчила вже двадцять сім українських слів. Там, на горбку, будинок Сашка і його дружини Джуді, української емігрантки в якомусь там поколінні, яка приїхала з Канади.
А біля струмка прикрашений лосиними черепами будинок Дмитра.
Оцю хатину із сателітарною антеною ми побудували для Марини. Ще на початку зими. Адже їй так хотілося мати свій будинок.
— Прикольненько, — сказала Маринка, так жодного разу і не залишившись ночувати в ньому.
Та й навіщо, якщо вона проводить ночі в домі вітчима чи в будинку, який я спорудив для себе і Юкіко?
Але в мене все-таки частіше.
А в Юкіко мають народитися двійнята. А значить, у Маринки дуже скоро з’являться брат і сестра.
Ми жили тут другий рік, і нам тут подобалося.
Обрій, складений з величезних засніжених скель. І завмерла ріка. Берег від берега — три дні шляху.
Юкон — територія на північному заході Канади. 536,4 тисячі квадратних кілометрів. Населення — 24 тисячі чоловік (пер. 2003 р.). Адміністративний центр Whitehorse (Уайтхорс) — п’ятнадцять тисяч мешканців.
Чи річка на Алясці: «3700 км. Площа басейну 855 тис. км3. Головна притока Танана».
