— Пограємо, — сказав я Мишкові.
— Як? — запитав він, беручи у мене стопку фішок.
— Ти ставитимеш на «чіт».
Я ставив на «лишку», і ми грали досить успішно. Правда, за ті п’ятдесят разів, що круп’є повернув рулетку, шість разів випало «зеро», і ми втратили дванадцять фішок, але це було не багато. Повністю переконавшись у правильності своїх здогадів, я ставив тільки на числа із сектора «двадцять сім» — «вісім» і вигравав.
Так можна було без упину грати, але я згадав, що жадібність призводить до бідності, і все-таки зупинився. Ми пішли з казино ще до третьої години ночі.
Розділ 15
«Теорія імовірності»
Востаннє вдамся до математичних пояснень і більше не набридатиму, але спершу дещо поясню, інакше все, що я розповідав до цього, і все, що я скажу опісля, видасться банальним.
Для того, щоб грати в будь-яку сучасну азартну гру, необхідно хоча б приблизно уявляти, що ж таке Теорія.
А щоб зрозуміти її, досить узяти звичайнісіньку монету і підкинути її. Ви побачите, що шанс монети упасти догори орлом дорівнює шансу її падіння догори решкою. Отже, якщо дати монеті впасти десять разів, то п’ять вона впаде догори решкою, а п’ять — орлом. От і вся теорія, що визначає імовірність тієї чи іншої події, згідно з якою монета може впасти на ребро тільки в одному випадку з чотирнадцяти мільйонів.
Рулетку ж можна уявити у вигляді монети з тридцятьма сімома площинами. То ж порахуйте, скільки разів з десяти обертів дзиґи випаде «червоне», а скільки — «чорне».
Підрахували? Тоді закресліть отримане число, тому що в математиці існує поняття «теорія імовірності для великих чисел». У двох словах це можна пояснити так: «якщо монету підкинути сто разів, то в п’ятдесяти випадках вона впаде на решку, а у п’ятдесяти — на орла». Що це означає? А те, що при першому експерименті з десятьма підкиданнями, монета всі десять разів може упасти на «орла».
Розумієте? Ні? Тоді підкиньте монету тисячу разів і ви побачите, що орлом униз ваша монетка може упасти триста разів підряд. От і ставте після цього на реверс.
Так і в рулетці вісімдесят разів підряд може випасти «чорне» або «непарне», і ви програєте.
Тепер розумієте, скільки виправлень потрібно зробити в системах, про які я розповідав, для того щоб вони почали працювати?
Крім того, ще є нуль, що виводить з ладу практично будь-яку систему. Якщо, звичайно, не ставитися до нуля як до явища, якого не існує в природі, і не вважати його випадання нульовим коном, тобто коном, на який не звертають увагу.
Але повірте, що при випаданні нуля гра за будь-якою з систем починається спочатку. Отже…
Усе. Гадаю, тепер ви маєте достатню кількість інформації для того, щоб самостійно придумати стовідсотково правильну систему і почати вигравати. Ну а якщо ні, то вважайте, що все, що я розповів, не має жодного сенсу, і я даремно забрав у вас стільки часу.
Колись дуже давно я займався торгівлею, виробництвом реклами і комп’ютерів, проводив вечори в нічних клубах, що тільки починали з’являтися і були схожі один на одного, бо в кожному з них висіли кулі з битих дзеркал. Молоді люди, які включали касетні магнітофони, вважали тоді себе діджеями.
У ті часи в місті не було жодного казино, і поява в одному з нічних клубів рулетки була чимось екзотичним і дуже «крутим». Не бентежило навіть те, що вона стояла в найтемнішому кутку величезного залу, в якому танцювали, сиділи за столиками, пили, їли гарячі бутерброди, іноді билися і грали на забутих гральних автоматах вісімдесятих років «підводний човен», «тир» і «дістань зубну щітку».
Ми прийшли гуртом. Одна з дівчат, короткозора, в костюмі, що в ті часи вважався діловим, запитала:
— Це рулетка?
А та, яка працювала в нашому офісі секретаркою і через те дозволяла собі робити все, що їй заманеться, вигукнула:
— Хочу! Хочу! Хочу! Хочу!
Ми підійшли до столу, і круп’є (тоді вони були щирі і доброзичливі) пояснив нам правила, у яких ми нічого не зрозуміли. Ми зробили кілька ставок, зраділи єдиному виграшу і програли у складчину зібрані п’ятнадцять карбованців. А потому всі пішли танцювати, а я залишився.
Закурив за столом. Відтоді збігло більше десяти років, а я й досі граю в рулетку.
Багато років тому я теж вірив в удачу й прикмети. Вірив у те, що якщо потрапиш під дощ, ідучи в казино, то обов’язково виграєш на непарних числах, а якщо не даси швейцарові на чай, то наступного разу програєш, ну і в усяку подібну маячню. Казино ставало усе більше і більше. Одні відкривалися і влаштовували гучні рекламні акції, інші закривалися, перетворювалися на ресторани або готелі. Щоразу в них з’являлося все більше ламп і танцівниць кордебалету. А в одному з’явився навіть басейн із баром у центрі.