Повертатися в місто, у якому ми вже проводили велику гру, означало наражатися на такі самі, а можливо, і значно більші неприємності, ніж ті, яких нам удалося уникнути тільки півтори години тому.
— Ось, — сказав Мишко.
Я глянув на карту. Містечко було занадто маленьке, щоб сподіватися заробити в ньому великі гроші.
— І ось, — такі ж провінційні міста.
— І тут, — Мишко тицьнув пальцем біля самого моря.
«Велике Курортне Місто».
Я похитав головою. Сподіватися виграти там, де всі до єдиного казино побудовані тільки для того, щоб відбирати гроші в туристів і курортників, було безглуздою витівкою. Саме тому Велике Курортне Місто і було єдиним з великих міст країни, де ми ніколи не грали.
— Тоді, — Мишко спрямував палець до північного кордону, — сюди.
Я знову сказав «ні». Можна було б поїхати у Велику Північну Країну і виграти чималу суму, але перетинати кордон з фальшивими паспортами… А інших у нас просто не було…
Одна річ порушувати закон, коли ти багатий, і зовсім інша — відбувати термін, знаючи, що на волі на тебе не чекають ні гроші, ні заміські будинки, ні здатні довести свою любов жінки.
Нам подали десерт, і я дивився, як маленька проституточка копирсається ложечкою в рожевому желатиновому сердечку.
— Тоді влаштуємося на завод, — сказав Мишко.
— Точити гайки? — запитав я.
Я уявив Мишка з рашпілем у руках, себе — за токарським верстатом і проституточку у величезних гумових рукавичках і в синьому халаті прибиральниці.
— Потішно, нічого не скажеш.
Велике Курортне Місто… Нині осінь — мертвий сезон. Туристи, за рахунок яких існували казино Великого Курортного міста, виїхали. Казино порожні… А разом із туристами виїхали і більшість бандитів… Бандитів? А хто ще, крім них, може утримувати казино, які мають найбільший прибуток у країні? Пропрацювавши все літо без вихідних, більшість із них виїхали — хто за кордон, а хто в Столицю. Отже, у місті відносно безпечно.
У мертвий сезон у Курортних казино працюють круп’є, професійний рівень яких на порядок нижчий, їм можна платити третину справжньої платні…
Порожні готелі і ресторани…
Пусті зали казино…
Усіх видно як на долоні…
Але їхати за кордон без паспортів…
Я підсунув карту до себе. Велике Курортне Місто було позначене малюсінькою крапкою між двома плямами коричневої і синьої фарб. На карті воно здавалося зовсім безпечним.
— Ти не вмієш ворожити? — запитав я в проституточки.
— Ні, — сказала вона.
— Шкода.
Мишко чекав.
Глянувши на нього, я сказав: «Поїхали».
Він покликав офіціанта, щоб той розрахував нас.
А потім ми встали з-за столу і пішли до виходу.
Але на порозі Мишко зупинився. Дивлячись на миготливий нічний світлофор, що саме палахкотів жовтим, він запитав:
— А що з нею?
Зрозумівши, що він має на увазі повію, я відповів:
— Не знаю.
— Якщо її піймають сутенери, то одразу порішать. Коли ж вона повернеться до них сама, вони спершу її скалічать, а потім змусять решту життя працювати задарма.
Проживши останні кілька років у готелях, ми занадто часто бачили дітей, які працювали тільки для того, щоб уникнути щовечірнього побиття або отримати дозу, тому знали що чекає на проститутку, яка посварилася зі своїми сутенерами.
— Сумне майбутнє, — сказав Мишко.
Сказав, розуміючи, що не може ні вплинути на мене, ні присилувати взяти її з собою.
— Їй доведеться давати частку, — мовив я.
— Невелику, — уточнив Мишко.
— Треба буде довіритися.
— Ми вже зробили це.
— Тобі доведеться з нею одружитися.
— Якщо вона захоче, то… — він глянув на неї і продовжував: «А може, можна буде і без одруження».
— Ти так гадаєш? Ну добре.
Ми повернулися до неї і, немов чекаючи на це, маленька проституточка потяглася за сумочкою, і я зрозумів, що ще секунду тому вона була готова на все, щоб ми взяли її з собою.
— Тебе як звати? — запитав Мишко.
— Яна, — сказала вона.
— Я серйозно.
— Їй-бо.
— Ну добре, Яно, поїхали.
Вона навіть не запитала куди.
Розділ 19
«У місто, в якому ми ще не були»
На трасу ми виїхали без будь-яких проблем. І мчали вперед. Мишко сидів за кермом, я — поруч, а крихітна Яна, як мишка, принишкла на задньому сидінні.
Ми їхали всю ніч, помінялися під ранок місцями (я сів за кермо, Мишко — поруч), двічі випили кави в закусочних, розміщених поблизу дороги. Потім спали кілька годин, заїхавши в якийсь лісочок.