Выбрать главу

— Валера приходить у казино без пістолета. У туалеті великі мідні урни і важкі сушарки для рук. Якщо ударити його якоюсь із них по голові, а потому замкнути в кабінці, він мені не заважатиме.

А що потім? Двоє його бойовиків сиділи у машині біля казино.

Здатися хазяям «Вершини» і попросити в них політичного притулку? Сава уб’є Мишка і Яну й скаже, що бачить мене вперше у житті.

Обіграти казино і сподіватися на те, що Сава Костін відпустить нас?

Принаймні, такий план дій видавався мені найбільш розсудливим, бо укладати двох озброєних друзяк Валери, які чекали на мене на стоянці, забрати їхні пістолети і штурмувати особняк Сави, який охороняв десяток стрільців, а потім звільняти Мишка було майже нереально.

— Робіть ваші ставки, — сказав круп’є.

— Поміняй мені гроші, — попросив я Валеру.

— Скільки? — запитав він.

— Тисяч п’ять.

Незабаром офіціант приніс фішки. І я зробив ставку.

— Виграло «шістнадцять».

— Ти програв, — сказав Валера.

— Я знаю, — кивнув я.

— Робіть ваші ставки.

З

Я знову зробив ставку і знову програв. А потому ще і ще.

— Що ти робиш? — запитав Валера.

Він гадав, що я одразу почну вигравати, тому був трохи здивований. А я просто ставив на «сімнадцять» і зовсім не зважав на собівартість фішок.

Я поставив на «сімнадцять» — виграло «двадцять шість», і товстий носатий чоловік одержав майже вісімсот євро. Я зробив ставку на «сімнадцять» — виграло «тридцять п’ять», і дама в темній сукні отримала виграш. Я поставив на «сімнадцять» — виграли двоє молодят, які ставили на «тридцять три». Така гра влаштовувала мене. Але оскільки ставки були невеликими, я не міг передбачити, як поводитиметься рулетка, коли гра стане більш серйозною.

— Поміняй мені ще гроші, — попросив я Валеру.

— Скільки?

— Тисяч п’ятнадцять.

Нам принесли лоток з іменними, пофарбованими в синьо-білий колір фішками.

— Почнемо…

Я перейшов на систему подвійних серій, щоб одна ставка вигравала, а друга приносила програш. Мені дали виграти, тому через двадцять конів я почав ставити тільки на ті числа, що могли виграти. І тут казино показало все, на що воно було здатне: запрацювали магніти під колесом рулетки, і я програв шістнадцять ставок підряд.

Я перейшов до іншого столу, але знову програв. Круп’є стояли на своїх місцях, вони не натискали на педалі, не міняли кульки і не тягли свої довгі пальці до кнопок. Отже, колеса керувалися з якогось захованого десь у глибинах третього поверху комп’ютера.

— Офіціанте, — гукнув я.

— Питимеш? — запитав я у Валери.

— Ні, — сказав він.

Я кинув на тацю пару фішок і попросив офіціанта принести мені коньяку.

Випив, поставив келих на край столу, знову зробив кілька ставок, і мені не дали виграти.

Грати було безглуздо, до того ж люди, які спрямували на нас одну з відеокамер, упізнали Валеру. А як відомо, його не вважали своїм.

Але я затято продовжував грати.

Потім до нас підійшли двоє охоронців. Вони не були одягнені у формені піджаки, тому я зробив висновок, що це люди власника «Вершини» вельмишановного Ахіміла Хафізова.

— Привіт, Валерчику, — сказав один із них.

— Здоров, Елдаре, — мовив Валера.

— Пограти прийшли?

— Угу.

— Пограли?

— Ага.

— Сподобалося?

— Атож, — сказав Валера.

— А тепер ідіть собі геть.

Ми не перечили. Тим паче, що Елдар і його друг провели нас до виходу.

Елдар і його друг…

Я знав цього «друга». Я бачив його раніше. І згадав де — у «Золотому Хвилерізі», коли він супроводжував одного з моїх друзів — Великого Сергія.

Коли ми сіли в машину, я запитав у Валери:

— Хто такий Елдар?

— Прибічник Ахіміла.

— А другий?

— Петро. Теж з його когорти.

— Здорово, — сказав я.

Рулеткою керував комп’ютер, отже, не було жодних шансів обіграти казино. Але комп’ютер у такій дірі міг з’явитися тільки за порадою справжнього професіонала. А Великий Сергій був саме таким.

За кілька днів до відкриття «Вершини» Великий Сергій у супроводі людей Ахіміла відвідав казино, які належали Саві. Це було неспроста, і могло означати тільки те, що Великий Сергій працює на Ахіміла.

Ми не були близькими друзями, але симпатизували один одному, і тому я сподівався, що якщо мені вдасться знайти Великого Сергія, він розповість мені про «Вершину» таке, що допоможе мені виграти.