Ми повернулися в зал, коли всі до єдиної рулетки викинули «тридцять шість» другий раз поспіль.
— Почалося, — сказав Валера.
— Бачу.
Казино працювало тільки другий тиждень, і молоді круп’є спершу навіть не зрозуміли, що відбувається. Та й столи стояли так далеко один від одного, що жоден із них не бачив, що робиться в сусідів.
Тільки на п’ятому ході, коли один із круп’є крикнув голосніше, ніж треба: «Виграло „двадцять три“, „червоне“!», усі його колеги по залу втупилися в нього і завмерли.
Оговтавшись, вони зробили ще по одному кону, і їхні голоси зазвучали хором:
— Виграло «десять», «чорне»!
У залі на третьому поверсі второпали, що сталось якесь непорозуміння, ще пізніше. Уже після того, як виграли «п’ять», «двадцять чотири» і «шістнадцять».
Зрозуміти то зрозуміли, але не могли призупинити гру, оскільки в жодному із залів не було ігрового менеджера, а самі круп’є не мали повноважень зупиняти гру, і тому вони продовжували крутити рулетки, виголошуючи за кожним із двадцяти шести столів:
— Виграло «тридцять три», «чорне»!
А за п’ятнадцять хвилин перед цим Великий Сергій витяг сигарету і, глянувши на один із екранів спостереження за рулетками, сказав молодикові, який сидів за головним комп’ютером казино:
— Я на хвилинку вийду.
— У туалет? — грайливо запитав молодий комп’ютерний.
— Ага, — відповів Великий Сергій.
Він вийшов у порожній коридор, пройшов кілька метрів і постукав у двері з цифрою «8». Зайшов, усміхнувся ігровим менеджерам, які сиділи за довгим столом, і запитав:
— У вас усе гаразд?
Питання було дурнуватим. Але Великий Сергій поставив його не для того, щоб почути відповідь, а щоб порахувати ігрових менеджерів. Усі вони були тут, тому на сказане йому «Усе гаразд. А як у тебе справи?», він відповів: «Добре» і зачинив двері.
Потому витяг з кишені невелику дерев’яну трісочку, яку день тому взяв у готельного слюсаря, підсунув її ногою під двері і одним ударом заклинив їх. Після цього обірвав телефонний провід над дверима кімнати ігрових менеджерів. Саме тому жоден із них не зміг утрутитися в гру.
Повертаючись до комп’ютерної кімнати, Великий Сергій зняв зі стіни вогнегасник, потім став за спиною комп’ютерника і запитав:
— Що нового?
— Приїхав Сава зі своїми хлопцями, — сказав той.
— Чудово, — мовив Великий Сергій і вдарив комп’ютерника вогнегасником по голові.
Відтак уставив у один із системних блоків, що стояли на столі, заздалегідь приготовлену дискету і, глянувши на екрани, побачив, як стрілки Сави зайняли місця за ігровими столами.
— Пощастить вже вам, хлопці, сьогодні, — сказав він.
Великого Сергія привезли у Велике Курортне Місто зі столиці після того, як Ахіміл подзвонив одному зі своїх знайомих і сказав:
— Я тут відкриваю казино. Ти б не міг мені підшукати фахівця з безпеки?
— Звичайно, — відповів знайомий Ахіміла, який володів двома столичними казино.
І «підшукав» — наказав директорам своїх казино схопити потрібну особу.
Так уже склалося, що першим потрапив їм до рук Великий Сергій.
Майже два тижні його били по чотирнадцять годин на добу, а коли він уже був готовий робити що завгодно, щоб його не мучили, хлопцеві пояснили суть справи й у буквальному розумінні продали в рабство Ахімілу Хафізову.
Отже, Великому Сергієві було за що мстити.
Майже місяць він готував «Вершину» до відкриття. Саме йому належала ідея комп’ютерної безпеки, і саме він наполіг на тому, що для обслуговування головного комп’ютера потрібен тільки один програміст, решту роботи він узяв на себе. І хоч це було неймовірно складно — стежити відразу за двадцятьма шістьма столами і керувати грою на кожному з них, Великий Сергій знав, що ці зусилля окуплять себе. Тепер він міг тішитися: інтуїція не підвела його.
— Ну, — сказав він, — почнемо, — і натиснув клавішу «ввести».
І відразу після цього на всіх столах казино виграло перше «тридцять шість».
А ще через дві хвилини Великий Сергій вийшов з кімнати спостереження за грою і, замкнувши її, зламав обидва замки.
Підійшов до заґратованого вікна у кінці коридору, закурив і почав чекати, коли в казино почнеться паніка, і вся охорона ринеться вниз, а він зможе спокійно зайти в сховище і забрати всі гроші або стільки, скільки зможе винести.
А в казино уже виграли «один», «двадцять» і «чотирнадцять», завдяки чому Сава Костін збагатився ще на два з половиною мільйони.