Він підсунув до мене стопку фішок вартістю по п’ять тисяч.
— Зіграй за мене.
Але я заперечливо похитав головою.
— Робіть ваші ставки, — звернувся до гравців круп’є.
— Став на «двадцять вісім», — підказав я бандитові з татуюванням на пальцях.
— Ну гляди мені, — сказав він і зробив ставку.
— Виграло «двадцять вісім», — оголосив круп’є, — «чорне». Вітаю.
Розпорядник гри поставив пірамідку на стопку фішок, що стояла перед мафіозі.
— Спасибі, — сказав той. Він повернув собі вісімдесят програних тисяч і майже стільки ж отримав зверху. — Я чимось зобов’язаний тобі?
— Та ні, — відповів я.
— Тоді я піду вип’ю.
Він пішов у супроводі охоронців, а я продовжив грати, час від часу віддаючи частину виграних фішок Мишкові.
Ніхто не повинен знати, чи виграєш ти. Нікому не потрібно знати, скільки ти виграєш. Особливо в таких місцях, як бандитські казино.
А тому на столі переді мною майже ніколи не було більше шістдесяти-сімдесяти тисяч. Але, незважаючи на це, нас «вирахували» саме ті, від кого не може застрахуватися ніхто з гравців, яким вдалося виграти велику суму, — мисливці за гравцями.
Причому помітили переслідувачів не ми з Мишком, а бандит, якому я порадив зробити ставку на «двадцять вісім».
Я саме ставив на сектор «п’ять», «двадцять чотири», «шістнадцять», коли до нас підійшов один з його охоронців.
— Павло просив переказати, що вам краще закрити гру і пошвидше забиратися звідси.
— А це чого? — запитав Мишко.
— Дайте комусь із офіціантів пару косих, і він виведе вас через чорний хід, — закінчив пояснення охоронець, а вже потому дав відповідь на запитання Мишка. — Вами тут цікавляться пацани, з якими краще не мати справи, якщо вас, звичайно, не чекає на вулиці десяток захисників.
Охоронців ми не мали, тому вирішили скористатися порадою Павла.
— Послухай, приятелю, — Мишко звернувся до офіціанта, вкладаючи йому в руку кілька фішок, — ми б хотіли усамітнитися, нам треба поговорити.
— Прошу сюди, — сказав той, і через хвилину ми сиділи в якійсь безлюдній кімнаті біля кухні на третьому поверсі. — Будуть ще якісь побажання?
— Поміняй нам фішки.
Побачивши скільки їх у нас, офіціант мовив:
— Зачекайте хвилинку, — він вийшов, а через мить повернувся з тацею.
Коли Мишко висипав на неї фішки, офіціант прикрив їх рушником і пішов до каси. Мишко ж перевірив два свої пістолети і засунув їх у кишені, але рук не вийняв.
— Я тебе попереджав, — нагадав він.
— Але ж ми заробили двісті сімдесят тисяч.
— А як нам їх винести? — запитав він.
Постукавши у двері, до нас ввійшов офіціант з тацею, накритою рушником, під яким тепер ним лежали пачки грошей.
— Добродії бажають вийти через запасний вихід?
— Виклич таксі, — сказав Мишко, — і виведи нас звідси.
Ми вийшли з казино і опинились у темному, схожому на криницю прохідному дворі. Таксі вже чекало на нас, отже, офіціант, який допоміг нам вийти, одержав десять тисяч цілком заслужено.
Таксист провіз нас через двір, і ми виїхали на сусідню з казино вулицю. Але як тільки минули арку, праворуч від нас спалахнули фари лискучого, недавно відполірованого БМВ, водій якого скерував машину прямо на нас.
— Послухай, брате, — звернувся Мишко до таксиста, — якщо ми втечемо від них, ти отримаєш двадцять п’ять тисяч баксів. Зрозумів?
— Спробуємо, — відповів таксист і смикнув важіль швидкостей.
Варто хоч кілька слів сказати про мисливців на гравців. Бо оминути цю тему означає приректи людину, яка вперше прийшла в казино, на смертельний ризик.
Мисливці, або просто грабіжники, вишукують своїх жертв біля рулеткових і картярських столів. Вони приходять до ігрового залу зі жменькою найдрібніших фішок і, граючи, роблять одну ставку з десяти, зовсім не задумуючись про те, програють вони чи виграють. Гра їх не цікавить. Адже вони приходять у казино з метою знайти того, кому пощастить.
І якщо вам удалося виграти більше десяти тисяч і поруч із вами немає того, хто б міг захистити вас, то можете не сумніватися, що як тільки ви вийдете з казино, мисливці за гравцями підуть за вами слідом.
Ви викличете таксі або сядете у власну машину, поміняєте кілька видів транспорту, але як тільки опинитеся на темній вулиці чи зайдете у під’їзд, вони виявляться поруч. Змах ножа, постріл, удар кастета… Якщо вам зламають кілька пальців і відпустять, то знайте, що вам неймовірно пощастило.
Розповідати можна довго.
Але краще зупинитися і поставити запитання: якщо мисливці, які «працюють» у звичайних казино, рідко залишають своїх жертв живими, на що сподівалися ми, коли виявили, що мисливці вистежили нас в одному з найбільш бандитських казино Північної Столиці?