Танас тихесенько пішов додому, тому що думка: – Нехай інші воюють, кров проливають застрягла в голові і черв’яком точила її. Правильно говорив Штеф”юк :Існування таких людей – образа для нас. Не мають вони права жити в нашім такім чудовім краю. Хто ж його захищатиме? .’
– Підемо в гості до Мойші. – Наказав Штеф’юк.
Чотири пари очей, Штеф’юка, Танаса та двох бійців з сб спостерігали за Мойшиним двором.
– Кудись вони збираються. – Шепнув Танас.
– Зачекай побачимо. – Відповів Штеф’юк.
Тиша запала на довго, поки не почулася просьба Мойші до дітей:
– Зачиніться, нікому не відкривайте, поки ми відвідаємо вуйну Соню.
Мойша допоміг жінці і сину надіти рюкзаки.
Вони рушили до лісу. Назирці за ними кралася четвірка.
– Вони, певне, прямують до своєї схованки. Понесли консерви та сухарі. Всі продукти купляв Мойша у Станіславі. – Висловив догадку Танас. – Доповідали про заготовку харчів наші хлопці.
Інформація про Мойшу потрапила до Штеф’юка майже випадково.
– Але коли кимсь зацікавиться сб, – подумав Танас, – випадковостей не буває.
Кілька днів тому побачив Танас Мойшу в місті. Хотів підійти привітатися все таки односельчанин, та Штеф’юк не дозволив.
– Таємно прослідкуйте, що він тут робитиме – Наказав Штеф’юк. – Це і буде твоїм першим завданням. Хвилин через сорок тебе змінять. Штеф’юк після цих слів швиденько зник за рогом будинку. Танас з ще одним чоловіком пішли вслід за Мойшею. Танасів старший знічев’я підфутболив зібганий шматок паперу ближче до урни, підняв його і кинув всередину. Його недбалі рухи говорили:
– Знову випробовують новачка. Змушений буду доповідати про його дії. Тільки за зростом він не підходить. В натовпі за версту його видно. От за ким легко слідкувати.
Танас також розумів завдання як натаскування, бо чим загрожує Мойша і кому.
Аж тепер стрельнуло в голову:
– Якщо я розповів про Мойшову схованку і Штеф’юк хоче її використати, то він воліє знати все про Мойшу, його сина та жінку.
Похололо всередині. Всіх їх чекає смерть. Не годні вони зберегти таку важливу таємницю. В руках совіцького чи німецького слідчого вони заговорять. Тай який сенс їм мовчати? Він щось заговорив, аби врятувати Мойшу з жінкою та сином. Але війна є війною, в неї свої закони, і війна начинається не бойовими діями, а набагато раніше.
– Що ти пропонуєш? – Просичав Штеф’юк. – Може відібрати консерви, бо їсти хочеться аж в животі бурчить.
– Та ні, – заперечив Танас. – Тут є інша стежка, коротша через лоб. Трудніша, Мойша може осилив би її, а дитині та жінці снаги не вистачить. Якщо підемо навпростець, то чекатимемо їх біля схованки.
– Веди, – наказав Штеф’юк, здивовано глянувши на хлопця, подумав, – знову я тебе недооцінив.
Чіпляючись за кущі, вилазячи на дерева, скоро четвірка досягла мети, заховалась у кущах напроти схованки. Через деякий час появився Мойша. Він сам просковзнув у лаз, випорожнив рюкзаки, виліз з отвору, опустив плиту і прикрив її хмизом. Троє про щось пошептались, рушили струмком вниз.
– Стій! – Гукнув Штеф’юк. Сім’я кинулась врозтіч. Мойша чомусь подерся на схил яру по якім нісся струмок, жінка покотилася вниз струмком, тільки син стрибнув у кущі. Відлуння пострілів довго перекочувалось в горах. Мойша скотився назад у струмок. Його дружина перекрила течію кроків на десять нижче.
Струмку байдуже. Здавалось завдяки перешкоді він набрався сил і маленьким водоспадом, перестрибуючи трупа, ніби полощучи косу, побіг собі в долину. Ніхто не звертав на нього уваги. Струмку всеодно Немало кібчиків терзали свої жертви на його берегах. Напившись крові вони летіли геть. Тепер люди робили свою чорну справу. Танас почув своїм гострим слухом якийсь звук по той бік яру в кущах, де сховався Мойшів син. Він узяв гвинтівку у бійця.