– Раденький що дурненький, рано чи пізно прийдеться стріляти в людину.
– Не буду. – вперто заперечив Танас.
З тих пір на довше затримувався Танас у печері. Щось манило його туди. Дома дозволяли, особливо восени, коли вечори довгі, смеркає рано. Є коли уроки приготувати і в печеру збігати. Танас давно змінив нитки на сукані з клоччя тоненькі мотузки. Через деякий час виготовив ще дві мішені, бо на каменях часто рвалися мотузки. Два роки майже щоденно гримало в печері. Тепер Танас збирав валуни завбільшки з людську голову, кулі трощили їх. Кілька влучних пострілів, камінь припертий до стінки печери дробився на куски. Все рідше і рідше стрілець не влучав. Прийшов час, коли всі кулі лягали в ціль.
Батько влаштував справжній екзамен. Він сам ставав на мотузки, відіславши сина в сторону. Тепер Танас не знав, яка з мішеней подасть звук. Але результат – той самий, камені потрощено. Був би тренувався ще, та на превеликий жаль набої кінчалися.
– А як же навчився стріляти той Апостол? Мабуть його в школі КДБ в спеціально обладнаному тирі добре підготовлені інструктори навчали, тому на уміння стріляти на звук йому не прийшлось тратити більше двох років. – Подумав.
– Ідіть за вуйком Тодором слід в слід. – На початку походу попрохав Танас. – Мені наказано прикривати вас ззаду. З тилу найчастіше нападають, якщо це – не засідка.
Перед Танасом крокувала міцно збита людина років тридцяти а то й молодша. Місяць викотився на небо ще тоді, коли рушили в дорогу. Тепер він піднявся по хмаринах неначе по східцях вище. Місячні промені не пробивали листяне шатро, та стежинка, якщо вона була, виднілася. Поблискували калюжі. Апостол їх обходив або переступав.
– Як можна навчитись так ходити? – подумав Танас. – У мене чоботи в болоті, воно мабуть і на спині, ба, навіть на крисах капелюха. А цей крокує як заведений. Мої ноги відчувають, що більша частина дороги пройдена. У нього сил має бути вдосталь, бо рівно дихає, не засапався як Тодор. Апостол крокує собі ніби пританцьовує.
Зупинились, порадились.
– Хутір обійдемо верхньою стежкою, щоб собака не гвалтував. – Настояв Танас. На розвилці притримав бійця. Апостол сам вибрав потрібну стежку.
– Певне, вивчив цю місцевість по карті. Він же тут не бував. – Знову примітив Танас.
Дальше стежина зміїлась по поляні порослій травою. Апостол пішов поряд з Танасом. У тому місці, де стежина пірнала у кущі, Апостол підсковзнувся, гупнув о землю ногою, зламав галузку але втримався на ногах. В долині загавкав собака і затих.
Танас доповідав, коли добралися до місця:
– Маємо результати. Цей чоловік уміє по лісу ходити.
Я старався і то три рази під ногами хруснуло. Апостол лише двічі подав знак, що він іде. То я ж з дитинства вчився ходити по лісу безшумно, а він – степовик. Міська людина за раз відмахала таку відстань по наших горах з такою швидкістю, що у мене самого не раз спирало дух, йому хоч би що. Не задихається, не потіє. Сам неначе випадково пощупав. Без тренування та ще й у хорошого спеца так не ходять.
– Все це – побічне, ще не – доказ. – Заперечив Сокіл. – Можеш говорити сміло, я його відправив в інший загін. Ніхто не почує.
– Майте терпіння вислухати до кінця. Певне, будуть і докази. Ідемо біля лісового броду, обходимо Орчиків хутір верхньою стежкою. Отут наш Апостол почав слідити. На поляні наступив на кротовину, зламав гілку та так гупнув, що на хуторі загавкав пес. Той собака комусь сказав, що по верхній стежці пройшли. Гадаю, завтра вранці хтось відшукуватиме знайомі сліди.
А ви, брате Танасе, правду говорили вчора. Не хтілося та й нагайної потреби не було тебе будити, тому ви не знаєте останьої новини. Таку розумну до того ж молоду голову як ваша потрібно по можливості берегти і гарно доглядати. Встигли ми до ранку до тієї поляни. Сидимо в кущах, чекаємо. Десь аж перед обідом привела пані Стася на поляну прогулюватись здоровенного вірного пса, хоча він вночі не на прив’язі. Сама любується краєвидами. Пояснила_ що заради них прийшла на поляну. І правда, краса там така, що можна повірити. Не її слова, ні, гори переконують.
– Хто така? – запитав Танас.
– Аж з Польщі, втекла від німців до далеких родичів, які її ніколи не бачили тільки чули, що така є. Недавно появилась на хуторі.
– Брехня. – Різко заперечив Танас. – То є робота НКВС.