Розумні голови вважають, що за ними майбутнє.
– Коли така пора настане? Чи це теж утопія?
– Не утопія, близьке майбутнє.
– Чому ви так думаєте, ви теж розумна голова.
– Тому що ваш рух не сформовано, компартія понесла великі втрати. Переконані, істино віруючі комуністи загинули, замість них в партію набилося багато люду байдужого до ідей. Їм би легше і краще прожити. У вас також вистачає самостійності цієї що вона є, іншим такої дози замало. Одним словом не доріс наш народ до декабристів, певне тому що декабристи знали, що і в тих краях вони житимуть непогано. Ми в Сибірі мучитимемось в десятки разів більше ніж тут. Кожен це розуміє, тому хоч не хоч вас не підтримають. Краще спасай свою душу. Не відаю про твої подвиги, але характер Танаса знаю. Скоріш за все тобі не простять, не відпустять гріхи твої, потрапиш далеко не в церкву. Хоча б тому, – роздумував вголос Гаврило, – що думаєш ти по – іншому, відповідно діяв і діятимеш. Пам’ятаєш, мати казала, що стрілятимеш у людей а ти відповів: – ‘ Не буду, – і додав, – в нелюдів так. Мати тоді додала, мовляв, то теж люди, тільки думають інакше ніж ми.
– Кому я помішав би як господар свого лісу? По доброму, сам би жив гарно, кількох москалів годував біля себе. Немає держави, яка не брала б податки.
– Е ні, якби ти господарював, то був би незалежним, бо багатим. Зробивши тебе багатим, держава втрачає всю збрую на тебе; віжки, які направлять куди тобі йти, кантарку, яка повертатиме твою голову, дземби, які загнуздають, присмирять. Їм не потрібно вільних, треба раби, бо хто працюватиме майже безкоштовно, при необхідності віддаватиме життя за їхню ідею. Не подумай неначе говорю тільки за комунізм. Всяка ідея, якщо вона дієздатна, мусить мати своїх рабів. Але людина від природи вільна, тому вона повинна мати вибір. Найгірше те, що змушують тим чи іншим побитом робити на зовсім чужу тобі ідею.
– Як зрозуміти, ідея доходить до людей через добробут?
– Можна обманути народ заявивши, житиметься краще ніж зараз. Якщо це краще не настане, то така ідея пропаде, зникне, залишиться тільки в товстих книгах для істориків. Одна Біблія обіцяє блага, які не перевіряються живими, що там буде на тому світі ніхто не відає і знати не може. Навіть чи є той світ ніхто не знає. Одні говорять так, опираючись на схоластику, інші, опираючись на живий розум, твердо заявляють – немає. Врахуй, краще – дуже відносна штука. Жити ліпше ніж жили до нас. Хтось у світі забезпечений ліпше нас – зразок для нас. Киваємо на них, виявляється, що краще їм ведеться за наш і нам подібних рахунок. Що тоді? Де ще взяти нам подібних, коли всі вже розібрані. Давай воювати за нам подібних, власне кажучи, заново ділити світ.
– Ні, не зроблюсь я таким мудрим як вуйко Гаврило, не дано. – Вигулькнула звідкілясь думка. – Тут голова болить за власну долю, а він думає про держави, народи, світ.
– Що до незалежності, то ти не в силах, по крайній мірі зараз, що – небудь вдіяти. Поки не стане країна багатою, доти бути її залежною. Багата країна – багатий народ, не одиночки, не окремі пани. Якраз у дуже бідних країнах казково багаті окремі особи.
Танас мовчав. Окам’яніла постать не давала знати, чи доходять до нього вуйкові слова.
– Про самостійність зараз також мови не може бути. Якщо маленькі діти серед чужого народу, я не кажу в себе на Батьківщині, говоритимуть по – українському, це означатиме, що існує на світі самостійна Україна, бо де ж це бачено щоб перевертень чи потурмак та був самостійним. .
Суд не цікавлять ваші роздуми, спогади. Говоріть конкретно, як ви потрапили до нас.
– Були в мене документи одного українця з Читинської області. Вуйко Гаврило розповідав, що Забайкалля величиною як вся наша Україна. Є де заховатись. Приїхавши сюди, викликав Марічку. Розписались. Так що не тільки у декабристів вірні жони. Наші дівчата також мають поняття про вірність.
– За що ви вбили свою вірну дружину? Жили з нею погано? Розкажіть все по порядку.
За кілька хвилин, поки дід Танас пояснював як і чому вбито дружину, в думках пробігли довгі, насправді короткі неначе мить , роки.
Здоровій працьовитій людині живеться скрізь добре, принаймі краще ніж оточуючим. Любиш труд, – любиш і поважаєш себе. Не даремно в народі оцінюють людину по праці. Та й у сучасному світі людину цінять не як таку, лише її труд, її уміння. Будь ти хоч святим а не роби, всеодно скажуть, це – ледачий ангел.
Швиденько зібралась Марічка до від’їзду, коли отримала звістку від Танаса. Навіть хатину не продавала, замкнула, нехай пропадає. Зате вчасно прилетіла до свого Танасика. Він саме працював на руднику. Вблагала, вмолила кинути тоте сухе буріння, коли кожен подих приближає до невиліковної хвороби. Силікоз чатував на кожного рудокопа. Танас послухався, подався на лісоповал, де, як він вважав, також можна непогано заробити.