– Тебе як розрізати, вздовж чи впоперек?
Лежачий не міг дихнути не те що говорити.
– Не нада, – тільки й спромігся видавити з себе лежачий. – прийміть ногу, бо не можу говорити. Ой, заглушіть пилку, одежу на животі ріже. Я відповім хоч на десяток запитань.
– Що ви там задумали? – Тихо, спокійно по діловому запитав Танас, помахуючи пилкою над допитуваним. Той втискався в землю і лопотав:
– Я нічого не придумував, Жора наказував.
– Чого ти булькаєш? Давай говори по – людськи, а то нічого не зрозуміло.
– Заберіть пилку!
Танас пилку не забрав, так само водив з голови до ніг тільки трохи вище. Тепер ніби не збирався відрізати сучки у вигляді носа чи крайньої плоті. Вітерець піднятий ланцюгом ніжно обвівав обличчя.
Лежачий без зупинку говорив:
– Ми після сніданку підемо в іншу частину вирубки подальше від бригади. Ми четверо станемо на строму. Робитимемо вигляд що робимо. На горбочку цюкатимемо сокирами. Ти підеш на шум пили, бо недалечко Жора та Іван різатимуть ліс. Там вони і кінчать вас, та не сказав як. Потім кинуть вас під стовбур, неначе дерево привалило.
– Не бачив у них якоїсь зброї? – Запитав Танас.
– Ні, ніякої, тільки якась заточка у вигляді довгого шила.
Оце і дратувало Танаса, непокоїло, навіть лякало, людина завжди боїться невідомого. Танас копнув чоловіка ногою неначе якусь непотріб.
– Нікому про цей випадок не розповідай.
– Мовчатиму, тільки не бийте.
Пішов у задумі. Досвідчене око слідчого підказувало, говорилася правда.
Шило, для чого ж воно страшне? – Гадав він. – Для рук, ніг – ні. Для живота також. Людину можна поранити але не вбити. Слідчий без зусиль знайде причину смерті. Серце захищене ребрами, Потрібно ще в нього попасти. Щоб його пробити, потрібно кожен день принаймі по живій душі на той світ відправляти. Око вийняти, знову ж таки зробити інвалідом, а тут потрібно вбити. Ага, он воно що! Зажени шило за вухо, у вухо, у тім’я, обмини тільки череп. Людина мертва, сліду не видно. Який у чорта розтин, хто це повезе за триста кілометрів по бездоріжжі. Певне, Жора досвідчений убивця. Ніколи не додумався б до такого. А от за допомогою Жорі дотумкався. – Вирішив Танас і, весело насвистуючи, покрокував до бригади.
Через деякий час сміливо пішов на гуркіт пили. Досвідчене вухо вловило холостий хід. Ні, цеп не вгризався в дерево, бо паразит є паразит, йому й на думку не спаде працювати. Коли бригадир наблизився, пилку заглушили.
– Обідати не будете. Заявив Танас. – Ви вдаєте що робите, та мане не обманеш. Ми покладемо пусті тарілки, ви робитимете вигляд що їсте.
Танас присів на звалене дерево. Жора мовчки, граючи жовнами, зайшов ззаду. Не встиг він приблизитись до Танаса, як той ухопив Жорину руку із заточкою І, мов суху галузку, переламав її об ствол на якому сидів. Жорі, певне від болю, зробилося дурно. Ноги його не тримали. Він поволеньки почав осідати на землю.
Іван ошелешено якісь долі секунди дивився з відкритим ротом на чоловіків. Коли шок йому минувся, Іван кинувся до Танаса з піднятою для удару сокирою. Поки Іван зробив стрибок, Танас встиг підняти Жору неначе штангу малої ваги навіть зафіксувати його вгорі. В наступну мить торохнув Жорою ніби неживим предметом якимось чувалом набігаючого по занесеній сокирі. Одночасно ударив Івана коліном по грішному тілу. Іван зігнувся.. Танас ще раз підняв Жору. Цього разу опустив його на Іванову спину. Затріщав хребет чи то в Жори, чи в Івана, напевне, в обох разом. Іван ще совав ногами, Жора сіпнувшись затих біля окоренка зваленого дерева. Танас наніс ногою удар Іванові в живіт аж в нім чв’якнуло, вхопив його за чуприну, поклав навхрест на Жору. Потім, старанно примірюючись, взявся за окоренок зваленого дерева, хекнув, підняв його майже на рівень грудей. Надулись жили навіть на лобі, але зроблено крок в сторону. Дерево врізалось в Івана. Якщо хребет не був перебитий, то окоренок потрощив його вщент.
– Чого длубаєтесь в носах. – Вигукнув Танас до лісорубів, яких помітив по дорозі до бригади. – Он ваших корешків деревом привалило. Чули? Деревом не якось інакше. Сам не в силах зняти стовбур, біжу по допомогу.
Четверо приблизились до місця події. Дерево ніяк не скочувалось з Іванової спини.