Національн…
Губа поправив:
Інтернаціональ…
Тьотя додала:
…но-руської.
Тертика міцно м'ячем, аж Баронова-Козино ойкнула:
Інтернаціональної!
Мокій
На високості інтернаціональної культури - перший повстаєш проти цього ти, папо, засновуючи у нас на Холодній Горі замість українського лікнепу якогось інститутика старих класних дам, за програмою: на ґарє ґусі гаґочуть, пад ґарой сабакі ґафкають, та вигадуючи електричну мухобійку, од якої не меншає у нас мух навіть і зимою…
Мазайло
Дайте мені слова!… Слова! Води!… Води!…
Мазайлиха налила і дала йому води. Поки він пив, тьотя увірвала Мокієву промову. Задихано:
Годі!… Годі!… І скажи нарешті, Моко, Моко, Моко, невже ти не руська людина?
Мокій
Я - українець!
Тьотя
Та українці - то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни?
Мокій
Вони такі росіяни, як росіяни - українці…
Тьотя
Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?…
Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка…
Мазайло, випивши води:
Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української - і це наша малоросійська трагедія.
Тьотя
Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
Мазайло
Частина - наші малороси, себто руські…
Тьотя
Ну?
Мазайло
А частина, з'явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми воювалися 1914 року, подумайте тільки!
Тьотя
Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?
Дядько Тарас
Зрозуміла, слава тобі Господи, та, жаль тільки, задом… Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого слов'яно-руського словника…
(Розгорнув свою записну книжку). Ось я нарочито записав собі, бо я все таке собі записую… (Надів окуляри). Ось… Поросята на базарі по руб. тридцять, а чоботи в церобкоопі - двадцять сім карб… Ні, ось воно: найперший слов'яно-український словник 1596 року Лаврентія Зизанія-Тустановського: глаголю - мовлю, житница - клуня, заутренник - снідання, зижду - будую, злак - паша, месть - помста… А у вас тоді писаний словник був?… Був - питаюсь?… Дайте мені слова!
Мазайло
Мені слово!
Мокій
Мені, я ще не скінчив… Галичина - наша, українська земля, і галичани - наші брати українці, яких одірвали од нас, а нас од них…
Тьотя
Слово даю Мині.
Мокій до батька:
А твоя теорія, що українська мова є австріяцька видумка, була теорією російських жандармів і царського міністра Валуєва… Ти - валуєвський асистент, папо!
Мазайло, взявшись за серце і заплющивши очі, немов прислухаючись:
Нікому не вірю і не повірю, нікому в світі! Лише йому одному…
Мазайлиха
Цс-с-с…
Тьотя з тривогою:
Кому?
Мазайло
Серцеві свому! Бо воно ось передчува, що нічого з вашої українізації не вийде, це вам факт, а якщо і вийде, то пшик з бульбочкою - це вам другий факт, бо так каже моє серце.
Губа
Це значить - воно у вас хворе.
Тертика прибив м'ячем:
Оце факт!
Губа
А наші всі пролетарські органи, в першу чергу голова наша - партія, навпаки…
Передчувають і реально знають, що вийде.
Тертика м'ячем:
Капітальний факт!
Тьотя
Ви серйозно чи по-вкраїнському?
Тертика бах ногою м'яча:
По-більшовицько-українському!
М'яч ударився об тьотю. Ойкнули всі.
Тертика до тьоті:
Простіть, мадамко… Я не хотів цього… Це сам м'яч якось вирвався і бузонув вас…
Тьотя, отямившись, - до люстра, до Тертики:
Подивіться, я вся стала біла!
Тертика
Вибачте!… Ви й до цього була біла.
Тьотя
Проте я не злякалась, ні! І не злякаюсь! Хоч бомбу шпурляйте - не злякаюсь! Будь ласка! Будь ласка!
Мазайло
А я не повірю вам, не повірю! І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація - це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади.
Дядько Тарас
Їхня українізація - це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!
Мокій
Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?
Тьотя
А хіба селяни - українці?… Селяни - мужики.
Дядько Тарас аж підскочив:
Га? Наші селяни не українці?… Слово мені! Слово або хоч води, бо я не можу більш терпіти (став пити воду і захлинувся).
Губа до Мазайла:
Невже ви справді не вірите?
Не вірю!
Радянській владі не вірите? Партії?
Мазайло замість відповіді став пити воду.
Дядько Тарас, прокашлявшись після води:
Наші селяни не українці? Га?… Та тому вже тисяча літ, як вони українці, а їх все не визнають за українців. Та після цього й ідійот не видержить, не тільки я. Вимагаю слова! Слова мені!
Тьотя М о т я владно зацокотіла каблучкою:
Слово маю я! (Теж захвилювалася, випила води). Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного! Скажіть, будь ласка, у вас і партійці балакають цією мовою?
Мокій
Так.
Дядько Тарас (про себе)
Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда… (Загарчав). Гм!…
Мокій
Так! І партійці, і комсомольці.
Тьотя
Не розумію. Тоді у вас якась друга партія. У нас, у Курську, нічого подібного! Нічого подібного! Всі говорять руською мовою. Прекрасною московською мовою, жаль тільки, що нам її трошки попсували євреї, що їм тепер дозволено жити у Курську. Та не про це, мої милі, я взялася вам сказати. Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрі "Дні Турбіних" - я бачила в Москві. Ах, мої ви милі, "Дні Турбіних". Це ж така розкіш. Така правда, що якби ви побачили, які взагалі осоружні, огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцуралися цієї назви… Грубі, дикі мужлани! Телефон попсувався, дак вони… Ха-ха-ха… трубку чоботом почали лагодити, об стіл, об стіл її, - бах, бах. Ідійоти! І хоть би один путній, хоть трішки пристойний був. Жодного! Ви розумієте? - Жодного! Всі, як один, дикі й жорстокі… Альошу, милого, благородного Альошу вбили, та як убили!… Якби ви, панове, знали, яка це драматична сцена, коли Альошина сестра довідується, що брата її вбито! Я плакала… (Утерла, сльози). І тобі, Моко, після цього не сором називатися українцем, не сором поставати проти нового папиного прізвища! Та в "Днях Турбіних" Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все це минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна…
Мокій, Губа, Тертика, навіть дядько Тарас:
Що-о?!
Тьотя хитро:
СРСР…
Губа до Тертики:
Баба з кованим носом!