Що таке собака - ви всі знаєте: голова, чотири ноги, хвіст і гавкає. Трохи докладніше про породи мисливських собак і, оскільки йдеться про полювання бекаса, - значить, - про лягавих собак.
Такі і породи:
а) Лавераки.
в) Гордони.
с) Ірландські сетери.
d) Пойнтери.
е) Континентальні лягаві.
f) Грифони.
g) Спанієлі.
h) Пудель. Тепер ця порода переродилася скрізь на "пунделя".
Яка порода з них найкраща?
Та, з якою полюєте ви.
Коли придбаєте собі, приміром, лаверака, - то такого лаверака ні в кого не було і не буде.
- Ну, який собака! Не собака, а Едісон! Факт! Га послухайте, що я вам розкажу. Полювали ми...
І пішло, і пішло...
Хочете - слухайте, хочете - не слухайте, але такого собаки таки насправді не було і не буде.
Якої ж породи собаку посовітувати вам придбати?
Такої, яку ви вже придбали або хочете придбати.
Охотник-початківець, не зв'язаний мисливськими родинними традиціями, придбавши рушницю, шукає собаку.
Теща його, прекрасна завжди бабуся, почувши про бажання дорогого зятя придбати собаку, ласкаво й привітно (як і завжди теща) говорить, сильно натискуючи при розмові на шиплячо-свистячі приголосні:
- Ссссетера треба! Шшшшшикарний сссобака в Акуліни Кузьмінішшшшни! Дуже сссстойки робить! А, головне, акуратний, чистун. Я попрошшшу Акуліну Кузізмінішшіпшну! У неї шшшшвидко ццццуценята будуть! Якщо, на щщщастя, не позззздихають! Дуже породисті цццпуццценята!
За місяць чи за два вам принесуть од Акуліни Кузьмінішни шшикарного сетера.
Які ж ви раді: перший у вашім житті мисливський собака. Ваш! Власний! Пестите ви його, голубите ви його, доглядаєте, як сина, як найдорожче для вас створіння.
Купили ви йому нашийника, купили поводок і за кілька часу ведете до мисливського клубу, в собачу секцію, на експертизу.
Показуєте суворому дяді і так на нього дивитесь, як у дитинстві колись дивилися на батька, коли суворий і заклопотаний батько ваш ласкаво подивився на вас та ще й приголубив.
- Ну?! - запитуєте. - Песик! Правда, хороший і кровний? Га?
Суворий дядя дивиться на песика довго й уважно, а потім перекидає свій погляд на вас і байдуже кидає;
- Кундель!
- А мені казали - сетер!
- Значить, сетер-кундель! - кидає дядя.
- А як із ним далі? - трепетно запитуєте ви.
- Та що ж далі? На цім поводку не варто вішати, хороший поводок. Повісьте на простій шворці. Ні в його папи, ні в його мами сетер у крові не ночував! Кундель!
Після цього у вас удома з тещею гостро-короткий діалог, після якого теща резюмує:
- Акуліна Кузьмінішна женщина не такая, - а вже на сьомому році приобщалася й сповідалася. І ніколи я не думала, і ніколи я не гадала, щоб моя Люда (Люда -це ваша, значить, дружина) могла так помилитися щодо друга її жисті, а вона ж у мене одна, і куди я дінусь, і хто їй, та й не тільки їй, пектиме такі пончики. Невдячні тепер пішли молоді люди. Коли мати рекомендує собаку, то слід все-таки пам'ятати, що рекомендує собаку мати. Бо я мати не тільки Люді, а я тепер мати й вам. Не може, отже, бути собака не сетер, а кундель! Од кунлеля чую! Людо, дай мені понюхать!
Перший собака для мисливця-початківця дуже трудний собака.
Потім уже буде легше...
Потім уже, коли ви познайомитесь і з мисливцями і з їхніми собаками, коли ви вже знатимете, що був на світі знаменитий Камбіз, чорний пойнтер, і знаменита Алі, лаверак, і знаменитий Джой - гордон, - тоді вже ви придбаєте собі таке цуценя, яке вам більше до вподоби.
Коли вам більше до серця пойнтери, вам скажуть:
- У Василя Івановича і сука-пойнтер камбізівських кровей. Сам Камбіз Перший колись перестрибнув через неї, коли вона вилазила з вагона на станції Бориспіль.
Придбали ви чудесне, приміром, пойнтереня.
Як його назвати?
Безперечно - Джек, або Джой, або Стек!
Ніколи в житті не прозивайте його Бровком чи Цяцею (коли вона - сука), чи Терном, боже вас борони: таке ім'я може навіки зіпсувати собаці таланти, хоча б собака була навіть богом.
Привели, чи принесли, чи привезли ви, значить, песика додому.
- Правда, славний песик? - запитуєте ви у своїх домашніх.
Теща ваша, подивившись примруженими очима на вас і на песика, піде до своєї кімнати, нічого не сказавши.
Дружина ваша Люда подивиться спочатку на свою маму, яка воднораз і ваша теща, погладить песика по голівці й прокаже:
- Хороший песик? А чумка в нього скоро буде?
- Мабуть, скоро, - відповідаєте ви.
- Хоч би скоріше! Кажуть, що вже як собачка перечумує, то тоді вже не дохне.
- Так, тоді вже не дуже дохне!
- А від чумки дохне?