211 Стільчика їй не вагайся підкласти до ложа й сандалі212 З ніжки тендітної знять чи підв'язати їх знов.213 Може, тремтітимеш сам, та велительці ручки раз по раз214 Ти біля серця свого власним теплом зігрівай.215 І за ганьбу не вважай (хоч це дійсно ганьба, та приємна)216 Дзеркало, хоч ти й не раб, як чепуриться, тримать.217 Той, хто потвор поборов, що їх мачуха слать не встигала,218 Хто небосхил підпирав, потім — на небо ступив,219 Між іонійських дівчат із кошиком плетеним, кажуть,220 Зайнятий вовною був — нитку снував, як вони.221 Бачиш, як ревно служив своїй владарці велет тірінфський,222 Не завагайся ж і ти взяти його за зразок!223 Скаже на форум прийти — завчасно на форум з'явися,224 Якнайскоріше приходь, якнайпізніше відходь!225 А кудись інде звелить — поспішай, усі справи одклавши,226 Хоч і юрба на шляху — ти не затримуйсь, біжи!227 Буде вночі, досхочу нагостившись, вертати додому —228 За супровідника будь, хай лиш гукне, за раба.229 Ну, а покличе з села (кохання — не для лінивих!),230 Ноги на плечі — й туди, як не дістанеш візка.231 Що там надворі — дарма: чи то спека, чи інеєм зранку232 Шлях забілів — не барись, гаяти часу не смій!233 В любощах — як на війні: недолугий — хай відступає!234 Наші клейноди не тим, хто боязкий, берегти.235 Ночі без сну, холоди, і страждання, й дороги далекі,236 Й труднощі — все тут у цих, хоч і м'яких, таборах!237 Мокнути будеш не раз, як дощі надсилатиме небо,238 Просто на голій землі, мерзнучи, будеш лежать.239 Кажуть, що й Кінтій, як був пастухом у ферейця Адмета,240 Спав у хатині низькій. Хто б гордувати посмів241 Тим, що промінному богові личило?.. Хочеш, щоб довго242 Любка з тобою була, — значить, позбудься пихи!243 А не дозволять іти по безпечній, по рівній дорозі244 І перед носом тобі брязнуть замком — не біда:245 Отвором крівля стоїть: зісковзнувши з тієї крутизни,246 Нишком до любки пролізь через високе вікно.247 Втішиш її: через мене життям — запишається — важив,248 Чим очевидний даси доказ кохання свого.249 Часто, Леандре, ти міг не побачити діви своєї,250 Все ж, аби знала твій дух, перепливав Геллеспонт.251 Не посоромся й служниць, котра там до любки найближча,252 Чи її вірних рабів хитро схилить на свій бік.253 З кожним вітайсь на ім'я (від того тебе не убуде),254 Кожному руку подай, кожному чемно вклонись.255 Ще пам'ятай: в день Фортуни рабові, коли він попросить,256 Ти подарунок якийсь (не зубожієш!) зроби.257 Не обійди і служниць у той день, коли в одязі вільних258 Римські рабині, було, галлів в оману ввели.259 Врешті, всю челядь своєю зроби; особливо важливі260 Дверник і той, певна річ, хто перед спальнею спить.261 Щодо красуні, то й тут я тобі не велю витрачатись:262 Досить дрібнички, але — вміло, доречно даруй.263 От зарясніє врожай, від плодів повгинаються віти —264 Хай їй хлопчина подасть кошик дарунків сільських:265 Щойно, мовляв, із села, хоч ти на Священній дорозі,266 Серед міської юрби все це для неї придбав.267 Хай винограду подасть чи каштанів, що їх Амарілла268 Так полюбляла колись (нині, бач, тонші смаки!).269 Можна, скажімо, дрозда чи віночок їй гарний послати:270 Доказ, що любка твоя — в тебе весь час на умі.271 Зваблюють так ще й самотніх, на жаль, у надії на спадок —272 Проклятий будь, хто дари першим звернув на лихе!273 Маю повчати тебе, аби й вірші ти слав їй солодкі?274 Тільки (біди не втаїш!) пісня не в шані тепер.275 Пісню похвалять, а все ж озираються за подарунком:276 Успіхи матиме й пень, тільки б маєтним він був.277 Нині направду в нас вік золотий: до посад щонайвищих278 Золото шлях прокладе, золотом купиш любов.279 Хоч би в оточенні муз завітав сюди сам ти, Гомере, —280 Як завітаєш ні з чим — вкажуть на двері тобі.