632 Всеньке жіноцтво, мовляв, сам перепробував я!633 Всіх не торкнеться, це так, та зачепить ім'я — і неслава634 Навіть на цноті самій темне тавро покладе.635 Йди й запирай тепер, стороже клятий, ворота дубові,636 Двері міцні зачиняй хоч і на сотню замків —637 Що з тих старань, як чутки розпускає брехливий коханець —638 Хоче, щоб вірили в те, в чому насправді програв.639 Ми ж хіба зронимо скромне слівце про свій успіх любовний,640 А щодо втіх, то на них — мовчанки вірна печать.641 Перша засада — не бачити в подрузі вади якоїсь:642 Тут не один привітав короткозорість свою.643 Чи дорікав крилоногий герой Андромеді за те, що644 Личко її чарівне надто вже смагле було?645 Ще Андромаху візьми: зависокою всім видавалась —646 Гектор її лиш один просто стрункою вважав.647 Щось тобі прикре? Стерпи: стане милим. Докучливе? Згладить648 Час: лиш спочатку любов, пильна, завважує все.649 Поки із стовбуром ще не з'єдналась прищеплена гілка,650 Навіть легкий вітерець може її відламать.651 Та незабаром вона й буревію опертися зможе,652 Й дереву свіжу снагу, з ним поєднавшися, дасть.653 Так день при дневі меншає вад у любки твоєї:654 Що неприємним було — згодом не є вже таким.655 Запах бичачої шкіри, скажімо, гидкий на початку,656 Всоте понюхай її — запаху наче й нема.657 Вадам ще й назвами можна зарадити: в дівчини шкіра —658 Мов іллірійська смола — буде "смаглявка" тобі;659 Зиза — Венера; котра світлоока — буде Мінерва;660 Висохлу, ледве живу — зграбною тут же назви;661 Звинною — надто низьку; повненькою — добру товстуху:662 Що кожній ваді близьке, тим і приховуй її.663 Не дізнавайся про вік, не питай, при якому родилась664 Консулі: хай цьому лік цензор суворий веде.665 Надто — коли відцвіла, коли весни її — вже позаду666 Й по волоскові щодня сивінь вискубує вже.667 Є в цьому віці, навіть у старшому, чар свій, юначе:668 Ця нива жниво дає, цю — засівати пора.669 Поки снага молода — підставляйте труднощам плечі:670 Кроком нечутним ось-ось старість надсуне хмурна.671 Тож або море — веслом, або ниву крайте залізом,672 Чи до гартованих рук зброю жорстоку беріть,673 Чи своє тіло, і міць, і труди віддавайте обранкам:674 Діло це теж бойове, здобич і тут чимала!675 В старших кмітливості більше, завваж; до неї додай ще676 Досвід, а він лиш один робить з людини митця!677 Навіть перебіг років чепурінням вони сповільняють —678 Хочуть і в віці бабусь юними бути на вид.679 Лиш забажай — і на сотні ладів тебе стануть кохати,680 Вигадці їхній, повір, заздрити може й маляр!681 Щоб насолоди сягнуть, не треба таким заохоти:682 Тут як йому, так і їй рівна слугує жага.683 Гидко й лягати, коли лиш один розкошує в постелі684 (Ось чому рідше вдаюсь до хлопчаків по любов).685 Що то за жінка, яка лиш тому віддається, що — жінка,686 В думці ж навіть тоді вовну завзято пряде.687 Втіху давати з обов'язку? Ні, не для мене ця втіха!688 Будь ти хоч кралею з краль — ласки не треба мені!689 Слухати любо зате, як вона зізнається в розкошах,690 Як поспішать не дає — хоче продовжити їх.691 Хочу жагою потьмарені очі велительки бачить —692 Як, переможена, все ж млосно пручається ще.693 Втіхи ті — не для зелених ще (так повеліла природа):694 Можна їх звідать лише після семи п'ятиріч.695 Квапишся — пий молоде, а мені — що за консулів давніх696 В амфори влите було — п'яного дайте вина!697 Тільки розлогий платан — окриття від пекучого Феба,698 Та, що молодша, трава — надто шорстка для стопи.699 Чи Герміоні б ти, а не Єлені надав перевагу?700 Горгу б хіба подивляв більше, ніж матір її?701 Тож дочекавшись утіх, що дарує нам пізня Венера,702 Будеш, повір, смакувать щонайсолодші плоди!703 Втім, нашу парочку вже прийняло втаємничене ложе:704 Музо, не входьмо туди! Перед дверми зупинись!705 Наймилозвучніша мова сама там без тебе пливтиме706 І бездіяльною там ліва не буде рука:707 Знатимуть пальці, за що їм узятись на ніжних частинах708 Тіла, куди тайкома стріли пускає Амур.709 Із Андромахою так забавлявсь найхоробріший Гектор —710 Не на одній лиш війні користь од нього була.711 Так — із лірнеською бранкою велет Ахілл, як по битві,712 Втомлений, ложе м'яке тілом могутнім гнітив.713 Пестив тебе, Брісеїдо, руками, що кров'ю фрігійців714 Часто багрились, і ти не відтручала тих рук!715 Може, й сама грайливо тяглась до них, нездоланних,716 Як лиш до любощів хіть заполонила тебе.717 Поспіх, повір мені, — тільки завада втіхам любовним:718 Крок по крокові тут, якнайповільніше йди!719 Знайдеш місця, що до них дає з радістю жінка торкатись, —720 От і торкайся до них, соромом тут не в'яжись!721 Сам же помітиш в очах її мовби вогні перелітні:722 Так по тремтливій воді сонце, бува, пробіжить.723 Далі почнуться жалі, воркотіння, зітхання солодкі724 Й ті, що забаві такій гарно сприяють, слова.725 Лиш під вітрилом тугим не вихоплюйся ти вперед неї,726 Поперед тебе й вона поспіхом хай не пливе:727 Разом ідіть до мети! Впадете водночас у знемозі —728 То привітайте себе: повною втіха була!729 Тим і керуйсь, коли час є, коли тобі, мов крадієві,730 Страх не велить чимскоріш діло вести до кінця.731 Ну, а коли зволікать небезпечно — до весел візьмися,732 Чвалом пусти скакуна, хвацько його приострож!733 Ось і праці кінець! Тож подай мені, вдячне юнацтво,734 Пальму й чоло увінчай з мирту вінком запашним!735 Як Подалірій був першим цілителем серед данайців,736 Як Еакід — кулаком, Нестор — брав мовою верх,737 Даром пророцтва — Калхант, войовничістю — син Теламона,738 Віжками — Автомедонт, так я в любові мастак!739 Шану складіть мені, чоловіки, як співця мене славте,740 Світом із уст у вуста ймення моє хай летить!741 Гарну я вклав вам до рук, як Вулкан — Ахіллові зброю:742 Як володів нею він, так ви й себе покажіть!743 Хто ж амазонку звоює мечем моїм, хай на трофеях744 Напис залишить такий: "Учнем Назона я був".745 Хочуть, однак, послухать мене також ніжні дівчата:746 Книги наступної зміст — це настанови для них.