Книга третя
1 На амазонок данайцям я зброю дав, зараз озброю,
2 Пентесілає, тебе й тих, що з загону твого.
3 Йдіть рівносильними в бій! Перемогу дарує Діона
4 Й той, хто над світом усім пурхати звик, — її син.
5 Несправедливо було б, якби збройні — на голих рушали,
6 Взяти вам гору, мужі, тільки б ганьбою було.
7 Тут не один дорікне: "Хочеш зміям додати отрути?
8 Хижу вовчицю пустить до безборонних кошар?"
9 Похибки небагатьох не спішіть на всіх перекласти:
10 В кожної вчинки свої, кожну за ними й судіть.
11 Ганить Єлену молодший Атрід, а сестру, Клітемнестру, —
12 Старший; підставу на це мають обидва брати.
13 Через Талая дочку, Еріфілу, нащадок Еклея
14 В темінь Аїда, живий, з кіньми живими спустивсь.
15 Два п'ятиріччя зате Пенелопа чекала на мужа,
16 Поки блукав він, а ще — стільки ж, коли воював.
17 А Філакіда жона? Хіба ж не вона передчасно
18 За чоловіком своїм, кажуть, в могилу зійшла?
19 Й Феретіада дружину згадай: вона впала в обійми
20 Смерті, аби при житті міг залишитися муж
21 "Ось я, візьми, Капанею, мене! Поєднаймося прахом!" —
22 Кинулась, мовивши так, Іфіса донька в огонь.
23 Зрештою, Мужність — це жінка: жіноче ім'я в неї, одяг —
24 От і сприяє жінкам — в тому нема дивини.
25 Втім, у науці своїй я висот аж таких не сягаю,
26 Та й над суденцем моїм — чи не найменше з вітрил.
27 Я — пустотливої втіхи наставник, легкого кохання: