168 Там, де Муз дев'яти і Геркулеса є храм.169 Що про одіння скажу? Не варто й тут дивувати170 Пурпуром з Тіру, ані взористим золотом шат.171 Що то за шал — цілий статок носить на собі, якщо стільки172 Значно дешевших довкіл бачимо радісних барв?173 Ось — наче неба блакить, що без хмар, коли вітер із півдня174 Теплим крилом затяжних не наганяє дощів;175 Ось — до тієї подібна, що Фрікса і Геллу зуміла176 Від навісної Іно порятувати колись;177 Ось — що наслідує хвилю, та й назва у неї від хвилі:178 Вірю, німфи морів — саме в такому вбранні;179 Ось — мов шафран: у накидці такій запрягає богиня,180 Вся в мерехтливій росі, коней, що світло несуть.181 Далі — мов з Пафосу мирт, аметист пурпуровий, білява182 Ружа й крило журавля, що із фракійських полів.183 Тут — жолуді, Амарілло, твої, тут мигдалі і навіть184 Віск свій відтінок блідий шатам жіночим дає.185 Скільки народжує квітів земля, а лоза виноградна —186 Пагонів, хай лиш зима перед теплінню втече, —187 Стільки (чи й більше) у нас барвників — вибирай, але вміло:188 Звісно, не кожній з дівчат кожна з тих барв до лиця.189 Темне — хай біла, мов сніг (пригадай Брісеїду) вдягає —190 Саме в такому вбранні бранкою стала вона.191 Біле — смаглява: в такому сподобалась ти, Кіфеїдо, —192 В білому ти на Серіф, острів, ступила колись.193 Далі. Чи варто про те, щоб у тебе з-під пахв не йшов запах,194 Щоб у жорстких волосках ноги твої не були? —195 Я ж не повчаю дівчат ні з гірського Кавказу, ні інших —196 Що із Каїка-ріки, в краї місійському, п'ють.197 Зайве казать, щоб зубів пильнували ви, бо почорніють,198 Щоб, зачерпнувши води, вранці вмивали лице.199 Вмієте щічки вибілювать крейдою, надто блідим же200 Вмієте ви, навпаки, гарних рум'янців додать.201 Вмієте хистом тонким із бровою брову поєднати,202 Й мушкою барві лиця дати відтінок м'який.203 Вугликом очі не соромно вам підвести чи шафраном,204 Що на твоїх берегах, Кідне прозорий, росте.205 Є в мене, хоч і мала, та значної вагомості книжка,206 Де для плекання краси засобів низку даю.207 Звідси шукайте підмоги собі й для прив'ялої вроди:208 В дії мистецтва мого не розчаруєтесь ви.209 Лиш за столом, де тих скриньочок стос, не стрічайте коханця:210 Що помагає красі, те непомітним робіть.211 Хто без огиди б дививсь, як лицем під своєю ж вагою212 Гуща до теплих грудей звільна сповзає-пливе?213 Нащо й та мазь вам, дарма що Афіни її постачають, —214 Піт, що овеча брудна вовна просякнула ним?215 Мозком оленячим теж не намащуйтесь, поки є свідок,216 Дбайте й про зуби свої, поки ще гостя нема.217 Все це сприяє красі, хоч для ока — бридке: не одне щось,218 Поки в роботі — гидке, зроблене — зір веселить.219 Подиву гідні в наш час Мірона невтомного твори —220 Це лише брили колись, грубий, безликий тягар.221 Золото спершу кують, аби перстень тонкий з нього вийшов,222 Одяг, що носите ви, з вовни брудної постав.223 Камінь шорсткий був, а нині — Венера викручує-сушить224 (Ось на що здатний різець!) мокре волосся своє.225 Так от і ти чепурись (коханець хай думає: "Спить ще"),226 Врешті, такою з'явись, мовби з картинки зійшла!227 Нащо б то знати мені, що за блиск на твоєму обличчі?228 Спальню свою — на замок: ще ж не закінчено твір!229 Є такі речі, що чоловікам і не личило б знати,230 Не приховали б ви їх — нас уражали б вони.231 От у театрі оздоби вилискують — постаті різні,232 А позолота на них — тонша, ніж той пелюсток.233 Не дозволяють і глянуть на них, поки ще не готові —234 Й ви без сторонніх очей вроду плекайте свою.235 Будь-коли можна, проте, розчесати хвилясте волосся —236 Хай собі без перешкод в'ється по плечах воно.237 Найголовніше — хмурною не будь, не зганяй на волоссі238 Злості своєї, коли, трапиться, ляже не так.