309 Надто, коли в тебе шкіра — мов сніг: цілував я, бувало,310 Звабливу ту білину ніжних жіночих плечей!311 Моря потвори, Сирени, були, що дзвінким своїм співом312 Судна могли зупинять, хоч би які там прудкі.313 Парость Сізіфа Улісс мало пут не порвав на їх голос —314 Іншим він вуха тоді воском, хитрун, заліпив.315 Часто не вродою — голосом зваблюють хлопців дівчата,316 Тож, чи вродливі, чи ні — вчіться мистецтва того!317 Часто повторюйте, що в мармурових почули театрах,318 Чи на єгипетський лад снуйте легкі пісеньки.319 Хто до моїх настанов прислухатися хоче, хай вміє320 В правій — кітару, а плектр — в лівій тримати руці.321 Скелі і звірів зворушував лірою, й плесо підземне,322 І триголового пса славний родопський Орфей.323 Брили на голос твій, праведний меснику неньки своєї,324 Хоч не торкавсь їх ніхто, в стіни складались нові.325 Й риба німа, каже поговір знаний, вслухалась у ліру,326 В спів Аріона дзвінкий, що серед моря лунав.327 Грай і на арфі, обіруч у струни вдаряючи ніжно:328 Жартам, веселим пісням вельми пасує ця гра.329 Знай, що писав Каллімах, що — коський співець, що — прихильник330 Вакха, із Теосу муж, сивоголовий пісняр.331 Хай буде знана й Сапфо (чи є десь грайливіша муза?)332 Й той, в кого Гета-крутій батька все водить за ніс.333 Щось із Проперція, з ніжних пісень прочитати не зайве,334 Щось, може, з Галла, а щось — вчений підкаже Тібулл,335 Чи із Варрона — про руно ясне, що сестрі твоїй, Фріксе,336 Випало лихом таким, чи про того втікача337 З Трої — Енея, про першопочатки високого Риму —338 Твору славнішого в нас годі, повір, однайти.339 Може, й моє до наведених тут ще долучиться ймення,340 Може, в ріку забуття твори не кануть мої —341 Й скаже хтось: "Нашого вчителя вірші добірні читайте,342 Де він і чоловіків розуму вчить, і жінок,343 Чи із трьох книг, що "Любовними" названі, вибери дещо344 І з розумінням, чуттям ті сторінки прочитай;345 Чи з "Героїнь" проспівай щось доладно — із творів, що іншим346 Досі незнані були, започатковані ним".347 Дай мені, Фебе, той дар! Дай і ти, хто сприяє поетам,348 Вакху рогатий, і ви — дев'ять співучих богинь!349 Хто б сумнівавсь, що й про танець ітиметься? Що то за жінка,350 Як не рухлива вона і при кітарі, й вині?351 Ті, хто навчився під музику рухатись, — любленці сцени:352 Стільки в тих рухах краси, стільки ж і повабу в них!353 Дівчина (вибач, вдаюсь до дрібниць) кидать кості хай вміє,354 Кинувши — знати їй слід, скільки набрала очок.355 То нехай кине на "три", то подумає, як їй найкраще356 Кинути кості й який хитрий придумати хід.357 Хай і в "розбійники" грає розважливо; й тут варто знати:358 Гине камінчик тобі, раз він один — проти двох.359 Воїна, що без напарниці, можуть в полон захопити —360 Часто вертається він, хоч і мав намір іти.361 В сітку широку м'ячі підкидають — гляди, не торкнися362 Іншого, тільки того, що маєш кинуть, м'яча.363 Ще одна гра є: на стільки клітинок поділено дошку,364 Скільки (рахунок тонкий!) в році ковзкім місяців.365 Звідси і звідти — по три камінці; перемогу здобуде,366 Хто оті три камінці зможе поставити в ряд.367 Ігор тих не зрахувать! Не знати їх дівчині — сором:368 Саме за грою, бува, паросток пустить любов.369 Гарні робити ходи — невелика, одначе, заслуга:370 Спокій у грі берегти — значно важливіша річ.371 Бо, захопившись, про все забуваємо, необережні:372 Що приховалось в душі — явним одразу стає.373 Гнів підступає, огидливе зло, до збагачення потяг,374 Потім — лайки та сварки, й жалю важка гіркота.375 От і здригається тут від докорів та криків повітря,376 Всяк закликає богів кривду помстити свою.377 Гра — вже не гра; поривається кожен свого домогтися,378 Бачив я: сльози не раз рясно по лицях текли.