Мистецтво кохання

379 Хай від такої ганьби береже Громовержець жіноцтво,
380     Щоб таланило йому вабити чоловіків!
381 Ось чим жінкам дала змогу втішатись бездумна природа;
382     Вибір багатший забав — чоловікам перепав:
383 Тут перегони з м'ячем, тут списи і розгонисті кола,
384     Зброя всіляка, щити й кінь, що по кругу біжить.
385 Поле не бачить вас, ні джерело найстуденіше Діви,
386     Туська на тихій воді не поколише ріка.
387 Портик Помпеїв вам личить зате, коли в ясне сузір'я
388     Діви стрімливо летять сонячні коні палкі.
389 Також відвідуйте храм лавроносного Феба, що в битві
390     Нам посприявши морській, флот єгиптян потопив,
391 Й інші споруди, що їх і сестра і дружина вождева
392     З зятем-звитяжцем звела, що в корабельнім вінку.
393 Ще — вівтарі, де мемфійську телицю обкурює ладан,
394     Ще й три театри, щоб там на видноті ви були;
395 Далі — й арену, де кров на піску ще парка, а потому —
396     Цирк, де довкола стовпа — вихор гарячих коліс.
397 Що приховалось — незнане; незнаного — хто пожадає?
398     Що ж то таке, поміркуй, врода — без споглядача?
399 Краще співай від Таміра чи від Амебея — одначе
400     Треба, щоб ліру твою хоч би хто-небудь почув.
401 От приховав би свій твір Апеллес, то й донині б Венера
402     Десь під водою була, в моря німій глибині.
403 Що так потрібно натхненним співцям? Однієї лиш слави:
404     Вся наша праця важка звернена тільки на це!
405 Дбали колись і безсмертні, й вожді про поетів, а хорам
406     Дяку складали гучну і нагороду в свій час.
407 Дійсно високим, величним, святим було ймення поетів,
408     Дорогоцінні не раз їм подавали дари.
409 Енній з Калабрії честь таку мав, Сціпіоне великий,
410     Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти.
411 Нині — зневажено плющ— хоч як віддавайся мистецтвам
412     Вчених сестриць, а тебе ледарем, врешті, назвуть.
413 Мило для слави й очей не склепляти! Хто знав би Гомера
414     Без "Іліади" його, що протривала віки?
415 Хто про Данаю б чував, якби, замкнена в тій своїй вежі,
416     Вік там вона пробула, аж до старечих сивин?
417 Ось чому, кралі, посеред юрби вам корисно бувати,
418     Часто ж ідіть за поріг — просто аби погулять!
419 Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу кошару,
420     Так і Юпітера птах рине на рій голубів.
421 Тож і красуня нехай на очах буде: з-між незчисленних
422     Хлопців хоча б одного, може, відхопить собі.
423 Всюди хай дбає про те, щоб подобатись, все своє вміння
424     Хай зосередить вона тільки на вроді своїй!
425 Випадок — скрізь владарем; гачок наготові хай буде:
426     Рибка спіймається й там, де не чекаєш на влов.
427 Часто аж лапи збивають собі гончаки по яругах —
428     Олень же, глянеш бува, сам у тенета вбіжить.
429 От Андромеду візьми: чи могла сподіватись, що сльози,
430     Поки у путах була, серце зворушать комусь?
431 Часто, ховаючи мужа, підшукують іншого: жінці
432     Личить нечесаній йти, ронячи сльози рясні.
433 Втім, уникайте мужчин, що про вроду свою вже аж надто
434     Дбають, зачесані так, мовби хто вилизав їх.
435 Що говоритимуть вам — говорили вже тисячам інших:
436     З місця на місце, легка, пурхає їхня любов.
437 Що їй робить, коли він легковажнішим видавсь од неї?
438     Може, самій запастись добрим десятком мужів?
439 Годі в те вірити, вірте одначе: послухала б Троя
440     Ради Пріама колись — то б височіла й тепер.
441 Інші — закоханих з себе вдають і в такий ото спосіб
442     Хочуть (хіба не ганьба?) вигоду мати якусь.
443 Хай вас в оману не вводить намащене нардом волосся,
444     Не задивляйтесь на те, як хто свій одяг уклав,
445 Хай не піддурює тоґа, з найтоншої зшита тканини,
446     Й перстень на пальцях у них — що раз то інший, новий!
447 Хтось із таких джиґунів причепурених — злодій, можливо,
448     Й зовсім не врода твоя — палить його твій убір.
449 Часто: "Віддай, то моє!" — кричать обікрадені кралі,