Мистецтво кохання

590     Хоч проти нас, певна річ, тут же повернуть його.
591 Хай твій коханець новий, в сильці опинившись, гадає,
592     Що в твоїй спальні лиш він — гість і єдиний владар.
593 Потім дай знати йому, що й суперник сюди заглядає:
594     Не підстьобнеш його так — хутко зів'яне любов.
595 Гарно рисак на змаганнях біжить, коли спереду й ззаду
596     Коні копитом гулким землю розгонисто б'ють.
597 Навіть погаслу жагу розворушує наново кривда —
598     Свідчити сам я берусь: лиш коли скривдять — люблю.
599 Та щодо ревнощів тих — хай лиш здогади будуть у нього:
600     Хай тут уява його гору бере над знанням.
601 Хай він гадає, що хтось за ним стежить оком недремним,
602     Що у коханки — хмурний, повний злоби чоловік.
603 Та, що нічого ніде не грозить їй, — то не насолода:
604     Будь хоч Таїдою, все ж вигадай страх хоч якийсь!
605 Замість у двері ввійти, крізь вікно, скажімо, хай лізе,
606     Ти ж, мовби дома біда, знітившись гостя прийми.
607 Хитра служниця на те "Ми пропали!" — хай вигукне, вбігши,
608     Ти — юнака заховай, щоб у куточку тремтів.
609 Спокою трохи, любові додай до страхів тих, одначе,
610     Щоб не подумав: "Ти бач, скільки-то коштує ніч!"
611 Як — чоловіка кмітливого, як одурить охоронця,
612     Що не склепляє очей, — чи говорити про те?..
613 Жінка хай мужа боїться свого, під замком нехай буде —
614     Так і закони, й права, й приписи цноти велять.
615 Та під замком буть тобі, кому щойно даровано волю?.. —
616     Ні! Щоб водити за ніс — швидше до таїнств моїх!
617 Хоч би очей в тебе стільки впивалось, як мав їх сам Аргус,
618     Будь-кого перехитриш, тільки б охота була!
619 От, припустімо, й листа не напишеш (усюди той сторож!),
620     Так, але ж лазня ще є — там уже будеш сама!
621 Й служка довірена, вклавши табличку за пазуху теплу,
622     Будь-кому зможе її без перешкод віднести.
623 Що там за пазуху? Десь при стегні або й до підошви
624     Хай, прикріпивши, несе сповнені ласки слова!
625 Сторож надто зіркий? Не треба таблички — хай служка
626     Спину підставить: на ній, мов на табличці, пиши.
627 Ще й молоком можна свіжим писати: посиплеш вугіллям —
628     І в непомітних слідах літери спостережеш.
629 Око піддуриш ти й соком із льону: на дощечці чистій —
630     Добре приглянься лишень — стануть рядочком слова.
631 Як не старався дочку вберегти від пороку Акрісій,
632     Все ж віддалася вона — він таки став дідусем.
633 Що з охоронця того, коли стільки театрів у Римі?
634     Що — як вона залюбки на перегонах сидить?
635 Що — як буває на лункоголосому святі Ісіди
636     Й там, куди тільки одна, без супровідника, йде?
637 Є ще Богині Доброї храм, а туди вже не ступить
638     Жоден із чоловіків, окрім обранців її;
639 Є ж іще лазня, де можна й натішитись, поки невтомний
640     Сторож — по той бік дверей — речі пильнує твої.
641 Врешті, ще й подруга, мовби хворіючи, будь-коли може,
642     Хай лиш нагода якась, ложе своє відступить.
643 Що вже казати про ключ потаємний: сама його назва
644     Вчить, що робити, а ще ж, окрім дверей, є вікно.
645 Пильного сторожа можна й приборкати щедрим Ліеєм,
646     Що дозрівав-паленів десь на іспанській горі.
647 Й інші є засоби різні, що сон навівають глибокий
648     І на повіки кладуть темінь летейську важку.
649 Добре, як служка, якій довіряєш, почне з охоронцем
650     Балаканину, тоді — візьме в обійми свої.
651 Та чи не зайве тут довго повчати, коли охоронця
652     Коштом украй незначним будь-коли можна купить?
653 Підкупом, вір мені, можна людей прихилить і безсмертних,
654     Як подарунок даси — зм'якне сам Батько богів.
655 Що хтось розумний учинить, те й дурень: узявши дарунок
656     І порадівши йому, буде, як риба, німий.
657 Та лиш один раз на рік охоронця купить намагайся,
658     Щоб за гостинцем щодня не простягав він руки.
659 Я нарікав, пам'ятаю, що друзів боятися треба,