І хоч ці мотиви досить поширені, вони, ймовірно, менш важливі та менш універсальні, якщо порівнювати з мотивом, що його можна назвати потребою в переборенні. Вона є однією з основних потреб людини, захованих у її самосвідомості, в тому, що вона не задовольняється роллю створеного, не хоче бачити себе «гральним кубиком». Людина прагне відчувати себе творцем, побороти пасивну роль створеного. Є чимало способів досягти задоволення від творення; найлегший і найприродніший серед них — це материнська турбота і любов матері до її творива. У цій турботі вона виходить за свої межі, а любов до немовляти надає життю сенсу й важливості. (Чоловік, який не може задовольнити свою потребу в переборенні, виношуючи дитину, прагне перебороти себе, створюючи речі та продукуючи ідеї.)
Однак дитина мусить зростати. Вона має вийти з лона матері, відлучитися від її грудей; має поступово стати абсолютно окремою особистістю. Суть материнської любові полягає в тому, щоби дбати про дорослішання дитини, себто прагнути, аби дитина від неї відокремилася. Це головна відмінність материнської любові від любові еротичної. В еротичній любові двоє окремих людей стають одним цілим. У материнській — двоє, які були одним, роз’єднуються. Мати не тільки повинна бути терплячою — вона має прагнути відокремлення дитини і всіляко його підтримувати. Саме на цьому етапі материнська любов стає настільки складним завданням, що потребує відсутності егоїзму, здатності віддавати все й не чекати нічого натомість, окрім щастя того, кого вона любить. І саме на цьому етапі більшості матерів стає складно впоратися з головним завданням своєї любові. Егоїстична, владна жінка, котра прагне всіма керувати, може залишатися «люблячою» матір’ю, доки дитина маленька. Тільки жінка, яка справді вміє любити й почувається щасливішою, коли віддає, а не отримує, та, яка міцно вкорінилась у власному існуванні, може бути люблячою матір’ю і тоді, коли дитина починає від неї відокремлюватися.
Материнська любов до дитини, котра підростає, любов, що не вимагає нічого натомість, імовірно, є найважчою формою любові, якої можна досягти. А ще вона більш оманлива — адже маленьку дитину любити так легко. Та саме через ці труднощі жінка може бути щиро люблячою матір’ю лише тоді, коли може любити — чоловіка, інших дітей, незнайомців, людей загалом. Жінка, яка не здатна так любити, може бути дбайливою матір’ю тільки для маленької дитини, проте їй не вдається бути по-справжньому люблячою матір’ю. Це можна перевірити її готовністю до відокремлення дитини — чи зможе вона її любити навіть після цього.
в. Еротична любов
Братня любов — це любов між рівними, материнська любов — любов до безпорадного. Незважаючи на відмінності, вони мають дещо спільне: за своєю природою ці прояви любові не обмежуються однією людиною. Якщо я люблю свого брата, то люблю всіх своїх побратимів; якщо я люблю власну дитину, то люблю і всіх своїх дітей; ба більше — я люблю всіх дітей, які потребують моєї допомоги. На противагу обом цим типам еротична любов є прагненням до повного злиття, єднання з іншою людиною. За своєю природою воно є винятковим, а не всеохопним, і, можливо, це одна з найбільш оманливих форм любові.