Навчаючи когось знань, ми не звертаємо уваги на той тип навчання, що є вкрай важливим для людського розвитку: таке навчання можливе виключно за присутності зрілої люблячої особистості. У попередні епохи нашої власної культури, а також у Китаї та Індії, найбільше цінували людину з непересічними духовними якостями. Навіть власне вчитель не був виключно (або навіть передусім) джерелом інформації — його функція полягала в тому, щоб передавати певні людські настанови. У сучасному капіталістичному суспільстві — і те саме можна сказати про російську комуністичну систему — люди, якими захоплюються та яких прагнуть наслідувати, є будь-ким, та аж ніяк не носіями видатних душевних якостей. На увагу суспільства зазвичай заслуговують особи, завдяки котрим пересічна людина відчуває сурогатне задоволення. Зірки кіно, радіоведучі, журналісти, важливі представники уряду й бізнесу — всі вони є прикладами до наслідування. Головна риса, яка допомагає їм виконувати таку функцію, — це те, що вони вміють створювати новини. Одначе ситуація не видається геть безнадійною. Якщо розглянути той факт, що така людина, як Альберт Швейцер, змогла стати відомою у Сполучених Штатах, якщо побачити безліч можливостей познайомити нашу молодь із сучасними й історичними особистостями, які доводять, чого людина може досягти власне як людина, а не як артист (у широкому сенсі цього слова), якщо пригадати видатні твори літератури й мистецтва всіх епох, є гарна нагода створити образ нормальної людської діяльності, а отже, навчитися відчувати таку діяльність, що є патологічною. Якщо нам не вдасться зберегти образ зрілого життя, то постанемо перед загрозою руйнування нашої культурної традиції загалом. Ця традиція передусім ґрунтується не на тому, щоб передавати певні знання, а на тому, щоб передавати певні людські якості. Якщо прийдешні покоління більше не бачитимуть таких якостей, культура, що існує вже понад п’ять тисяч років, загине, хай навіть знання й надалі передаватимуть і розвиватимуть.
Досі ми говорили про те, чого потребуємо для втілення будь-якого мистецтва на практиці. Тепер я пропоную обговорити якості, що є особливо важливими для здатності любити. Зважаючи на те, що я говорив про природу любові, головною умовою досягнення любові є подолання власного нарцисизму. За наявності нарцистичної орієнтації людина сприймає як реальність тільки те, що існує всередині неї, тоді як усі явища зовнішнього світу не становлять собою носіїв реальності — вона сприймає їх виключно з такого погляду: корисні вони для неї чи ж небезпечні. Протилежністю нарцисизму виступає об’єктивність — здатність бачити людей і речі такими, як вони є, і вміти відокремлювати цю об’єктивну картину від тієї, що її малюють власні страхи та бажання. Усі прояви психозу свідчать про крайню неспроможність бути об’єктивним. Для божевільної людини існує тільки одна реальність — та, що всередині неї, зіткана з її страхів і бажань. Вона бачить навколишній світ як низку символів свого внутрішнього світу, як власне твориво. Усі ми робимо те саме у сновидіннях. Уві сні ми є творцями подій, режисерами драм, що віддзеркалюють наші бажання та страхи (а іноді наші здогади й судження). І поки спимо, ми впевнені, що те, що бачимо уві сні, є так само реальним, як і наше сприйняття дійсності.
Божевільцеві або тому, хто спить, абсолютно не вдається об’єктивно сприймати зовнішній світ. Але ми всі є більш-менш божевільними чи такими, що сплять, усі ми сприймаємо світ необ’єктивно — це викривлене сприйняття спричиняє нарцистична орієнтація. Чи треба наводити приклади? Знайти їх може кожен, спостерігаючи за собою, сусідами, читаючи газети, — це дуже легко. Ці приклади відрізняються один від одного за рівнем нарцистичного викривлення реальності. Наприклад, жінка телефонує лікарю й каже, що хоче прийти до нього на консультацію того-таки дня. Лікар відповідає, що цього дня він зайнятий, але зможе прийняти її наступного. Жінка ж заперечує: «Але лікарю, я живу в п’яти хвилинах ходьби від вашого офіса». Вона не може зрозуміти його пояснення щодо того, що така коротка відстань між ними аж ніяк не заощадить його часу. Жінка сприймає цю ситуацію в нарцистичному ключі: оскільки вона заощаджує час, то й він теж. Єдина реальність, яка для неї існує, — це вона сама.