На той час ми дісталися площі. Перш ніж ми перетнули її й попрямували до будинку дона Хуана, я пояснив йому щодо свого одягу. Він ритмічно похитав головою, дослухаючись до кожного слова. Потім сів на лаву і голосом, в якому лунало щире занепокоєння, застеріг мене, що на цю мить я не можу знати, що сталося в другій увазі між жінкою в церкві й моїм енергетичним тілом. Моя взаємодія з Керол Тіггз із готелю була лише верхівкою айсберга.
— Страшно подумати, що ти пробув у другій увазі дев’ять днів, — продовжував дон Хуан. — Дев’ять днів — це лише секунда для тієї, що кидає виклик смерті, але ціла вічність для нас.
Перш ніж я встиг заперечити, пояснити чи сказати хоч щось, він зупинив мене зауваженням.
— Подумай от над чим, — сказав він. — Якщо досі не можеш згадати все, чого я тебе навчав і що робив з тобою в другій увазі, уяви, наскільки важче має бути згадувати, чого навчила тебе та, що кидає виклик смерті, і що зробила з тобою. Я лише змушував тебе змінювати рівні усвідомлення — та, що кидає виклик смерті, змусила тебе змінити всесвіти.
Я відчув себе скореним і переможеним. Дон Хуан і двійко його товаришів закликали мене зробити титанічне зусилля й спробувати пригадати, коли я перевдягнувся. Я не зміг. У моїй свідомості не було нічого: ані почуттів, ані спогадів. Чомусь я не був повністю там, із ними.
Нервове збудження дона Хуана і двох його товаришів досягло піку. Ніколи я не бачив його таким розгубленим. Завжди він був трохи схильний до жартів, не сприймав себе надто серйозно стосовно того, що робив чи казав мені. Однак не цього разу.
І знов я намагався міркувати, видобути хоч якийсь спогад, що пролив би світло на все це. І знов не впорався, проте не почувався переможеним — неправдоподібний наплив оптимізму заволодів мною. Я відчував, що все йде так, як треба.
Стурбованість, яку висловив дон Хуан, полягала в тому, що він нічого не знав про сновидіння, яке я мав спільно з жінкою в церкві. Створити ілюзорний готель, ілюзорне місто, ілюзорну Керол Тіґґз було для нього лише зразком майстерності в сновидіннях прадавніх магів, масштаби якої кидали виклик людській уяві.
Дон Хуан широко розвів руками й нарешті всміхнувся у своєму звичному захваті.
— Можемо лише зробити висновок, що жінка в церкві показала тобі, як це робиться, — сказав він повільним, зваженим тоном. — Це стане грандіозним завданням для тебе: зробити доступним для розуміння незрозумілий маневр. Це був майстерний шаховий хід у виконані того, що кидає виклик смерті, в особі жінки в церкві. Вона скористалась енергетичним тілом Керол і твоїм, щоб знятися, вирватися зі своїх трясовин. Упіймала тебе на твоїй пропозиції безкоштовної енергії.
Те, що він казав, нічого для мене не означало, та, вочевидь, чимало означало для двох його товаришів. Вони неабияк розхвилювалися. Звернувшись до них, дон Хуан пояснив, що той, що кидає виклик смерті, і жінка в церкві були різними втіленнями тієї самої енергії: могутнішою й складнішою з двох була жінка. Перебравши на себе контроль, вона скористалась енергетичним тілом Керол Тіґґз у якийсь темний, зловісний спосіб, узгоджений з маніпуляціями прадавніх магів, і створила Керол Тіґґз із готелю, Керол Тіггз щирого наміру. Дон Хуан додав, що Керол і ця жінка могли дійти певної енергетичної згоди під час їхньої зустрічі.
Цієї миті якась думка осяяла дона Хуана. Він приголомшено подивився на своїх двох товаришів, ніби не вірячи, їхні погляди металися, перескакуючи з одного на іншого. Я був упевнений, що вони не просто шукають згоди — вони ніби водночас про щось здогадалися.
— Усі наші розмірковування марні, — сказав дон Хуан тихим рівним тоном. — Гадаю, немає більше ніякої Керол Тіггз. Немає також жінки з церкви — гадаю, вони вдвох з’єдналися й полетіли вперед на крилах наміру. Причина, чому Керол Тіггз з готелю так переймалася своїм зовнішнім виглядом, у тому, що вона була жінкою з церкви, котра змушувала тебе бачити вві сні іншу Керол Тіггз — безмежно могутнішу Керол Тіггз. Хіба не пам’ятаєш, що вона казала? «Побач мене у своєму намірі. Спрямуй мене вперед».
— Що це означає, доне Хуане? — ошелешено спитав я.
— Це означає, що та, що кидає виклик смерті, побачила остаточний вихід для себе. З тобою вона спіймала попутний вітер. Твоя доля — її доля.