Щойно зосередивши свій погляд на пагорбі, перш ніж зійти з нього й перетнути вулицю, я помітив, що машин немає. Я відчайдушно намагався спостерігати за людьми, що тинялися навколо нас, аби виявити серед них хоч якесь пояснення моїй тривозі. Доки я роздивлявся, вони роздивлялись мене у відповідь. Якоїсь миті нас оточило колом жорстких блакитних і карих очей.
Упевненість вразила мене, наче ударом: це зовсім не сон — ми в реальності за межами відомої мені дійсності. Я обернувся до дона Хуана. Я вже майже усвідомив, чим відрізняються ті люди, але дивний сухий вітер, що дмухав прямісінько в мої носові пазухи, ударив мені в обличчя, розмив мій зір і змусив забути, що я хотів сказати дону Хуану. Наступної миті я знову був у будинку дона Хуана, звідки починав. Я лежав на солом’яному матраці, мружачись.
— Я позичив тобі власну енергію, і ти досягнув свого енергетичного тіла, — сказав дон Хуан, наче це було само собою зрозуміло.
Я чув, що він говорить, але сам німував. Від незвичного лоскоту в сонячному сплетінні моє дихання було коротким і болісним. Я знав, що побував на межі якогось трансцендентного відкриття про сновидіння і про людей, яких бачив, і все ж не міг зосередитися на тому, що дізнався.
— Де ми були, доне Хуане? — спитав я. — Це все був сон? Гіпнотичний стан?
— Це був не сон, — відповів він. — Це було сновидіння. Я допоміг тобі досягти другої уваги, щоб ти зрозумів спрямованість як питання не для твого розуму, а для твого енергетичного тіла. У цю мить ти не можеш осягнути значення всього, що сталося, не лише через брак енергії, а й через відсутність будь-якого наміру. Якби ти мав намір, твоє енергетичне тіло миттєво збагнуло б, що єдиний спосіб спрямувати себе — це зосередити свій намір на тому, чого хочеш досягти. Цього разу я зосередився на тому, щоб ти досягнув свого енергетичного тіла.
— Це і є метою сновидінь — спрямувати себе до енергетичного тіла? — спитав я, раптом з якоїсь дивної причини відчувши приплив сил.
— Безумовно, можна і так сказати, — погодився він. — У цьому окремому випадку, оскільки ми говоримо про першу браму сновидінь, метою сновидіння є намір, аби твоє енергетичне тіло усвідомило, що ти засинаєш. Не намагайся примусити себе усвідомити, що засинаєш. Дозволь зробити це своєму енергетичному тілу. Мати намір означає бажати без бажання, діяти без дії.
— Прийми виклик наміру, — продовжував він. — Без жодної думки наберися мовчазної рішучості переконати себе, що досягнув свого енергетичного тіла і що ти сновидець. Зробивши це, ти автоматично опинишся у положенні, потрібному для усвідомлення того, що ти засинаєш.
— Як я можу переконати себе, що я сновидець, коли я ним не є?
— Коли чуєш, що маєш переконати себе, ти автоматично стаєш більш раціональним. Як можна переконати себе, що ти сновидець, коли знаєш, що це не так? Намір — це водночас і акт переконання себе, що ти справді сновидець, хоч ніколи не був ним раніше, і сама переконаність.
— Хочете сказати, я маю твердити собі, що я сновидець, і всіма силами намагатися в це повірити? Так?
— Ні, не так. Намір значно простіший і водночас безмежно складніший за це. Він вимагає уяви, дисципліни й цілеспрямованості. У цьому разі мати намір означає беззаперечно, фізично усвідомити, що ти сновидець. Почуватися сновидцем кожною клітиною свого тіла.
Дон Хуан додав жартома, що не має достатньо енергії, аби дати мені ще одну позику для наміру, і що моє завдання — досягнути енергетичного тіла власними силами. Він запевнив мене, що спрямованість до першої брами сновидінь — один зі способів досягнути другої уваги й енергетичного тіла, відкритих магами прадавніх часів.
Сказавши це, він практично виштовхав мене з будинку, наказавши не вертатися, доки не спрямую себе до першої брами сновидінь.
Я повернувся додому й кілька місяців щоночі лягав спати, усіма силами налаштовуючись усвідомити, що засинаю, і побачити вві сні власні руки. Інша частина завдання — переконати себе, що я сновидець і що досягнув свого енергетичного тіла — була цілковито неможливою для мене.
Потім одного дня під час денної дрімоти мені наснилося, що я дивлюся на свої руки. Шок був достатнім, щоб розбудити мене. Цей сон виявився унікальним, повторити його не вдалося. Тижні спливали, а я не здатен був ані усвідомити, що засинаю, ані знайти свої руки. Я став, однак, помічати, що вві сні маю неявне відчуття, ніби щось робив, але не міг пригадати, що саме. Це відчуття зробилося настільки сильним, що постійно будило мене глибокої ночі.