— Як щодо іншого способу, про який ви казали, доне Хуане? Енергетичне тіло, що користується енергією як поштовхом.
— Оскільки енергія — його стихія, для енергетичного тіла не є проблемою скористатися потоками енергії, наявними у всесвіті, щоб пришвидшити себе. Усе, що йому для цього треба, це виокремити потрібні потоки й вирушити в путь разом з ними.
Він завагався, ніби хотів щось додати, але не був упевнений. Він усміхнувся мені і, коли вже я почав був ставити йому запитання, продовжив своє пояснення.
— Я вже згадував раніше про те, що маги виокремлюють у своїх снах розвідників з інших світів, — сказав він. — Це роблять їхні енергетичні тіла. Розпізнають енергію і реагують на неї. Але сновидцям небажано захоплюватися пошуком розвідників. Я неохоче зважився розповісти тобі про це через легкість, з якою можуть затягти такі пошуки.
Потім дон Хуан швиденько змінив тему. Він ретельно окреслив мені цілий блок методик. Тоді мені здалося, що на минулому рівні це було геть незбагненним для мене, однак на теперішньому — цілком логічним і зрозумілим. Він повторював, що досягнути під цілеспрямованим контролем першої брами сновидінь — це спосіб наблизитися до свого енергетичного тіла. Але підтримання цього досягнення забезпечується самою лише енергією. Маги здобувають цю енергію через перерозподіл — у розумніший спосіб — енергії, яку мають і застосовують для сприйняття повсякденного світу.
Коли я закликав дона Хуана пояснити це більш зрозуміло, він додав, що кожен з нас володіє певним обсягом базової енергії. Цей обсяг — уся енергія, що ми маємо, і вона цілком іде на сприйняття та взаємодію з нашим поглинальним світом. Він наголосив, кілька разів повторивши, що іншої енергії для нас ніде немає, а оскільки доступна нам енергія вже залучена, нам навіть дещиці не лишається на будь-яке незвичне сприйняття на кшталт сновидіння.
— Що ж тоді нам лишається? — спитав я.
— Нам лишається збирати собі енергію по крихтах, де б ми її не знаходили, — відповів він.
Дон Хуан пояснив, що в магів свій метод збору. Вони розумно перерозподіляють власну енергію, урізаючи все, що вважають надлишковим у своєму житті. Вони називають цей метод шляхом магів. По суті, шлях магів, як пояснив це дон Хуан, є ланцюгом поведінкових рішень щодо взаємодії зі світом, рішень значно розумніших за ті, яких навчили нас наші предки. Ці рішення магів Покликані реорганізувати наші життя, змінивши наші основні реакції на те, щоб бути живим.
— Що це за основні реакції? — спитав я.
— Існує два види сприйняття того, що ми живі, — сказав він. — Один — підкоритися цьому, або прийнявши вимоги життя, або борючись проти них. Другий — формувати нашу окрему життєву ситуацію відповідно до власної конфігурації.
— Ми дійсно можемо формувати нашу життєву ситуацію, доне Хуане?
— Окрему життєву ситуацію можна підігнати під свої конкретні вимоги, — наполягав дон Хуан. — Саме так і роблять сновидці. Дике твердження? Насправді ні, якщо зважити, як мало ми знаємо про самих себе.
Він сказав, що, як учитель, зацікавлений серйозно залучити мене до тем життя та його стану, так би мовити, різниці між життям як наслідком біологічних сил і актом життя як процесу пізнання.
— Коли маги кажуть про формування своєї життєвої ситуації, — пояснив дон Хуан, — вони мають на увазі усвідомлення себе як живої істоти. Через формування цього усвідомлення ми можемо здобути достатньо енергії, щоб досягнути енергетичного тіла й підтримувати його. Також завдяки їй ми точно можемо сформувати загальний напрямок нашого життя та його наслідки.
Дон Хуан перервав нашу розмову про сновидіння, попередивши мене, що треба не лише обмірковувати те, що він мені розповів, але й шляхом повторення втілювати його ідеї в придатний спосіб життя. Він заявив, що все нове в нашому житті, як-от теорії магів, яких він мене навчає, треба втовкмачувати нам до повної знемоги, перш ніж ми для них відкриємося. Зауважив, що повторення — це спосіб, у який наші предки соціалізували нас для існування в повсякденному житті.
Продовжуючи займатися сновидіннями, я набував здатності цілком усвідомлювати, що засинаю, а також зупинятись уві сні, щоб на власний розсуд оглянути все, з чого складається сон. Пережити таке було для мене не менш як дивом.
Дон Хуан стверджував, що коли ми зміцнюємо контроль над нашими снами, то зміцнюємо володіння нашою увагою сновидіння. Він мав рацію, говорячи, що увага сновидіння вступає в гру, коли її викликають і коли перед нею ставлять мету. Її поява — не лише процес, як зазвичай розуміють процес безперервної системи функціонування чи серію дій або функцій з майже кінцевим результатом. Це радше пробудження. Щось бездіяльне раптом стає активним.