Себастіан, який був дуже розумною людиною, не бажав звертати увагу на такі дурниці й закликав індіанця припинити цю клоунаду. Старий розізлився і пригрозив Себастіану, що викриє його та всю його групу церковній владі, якщо той не пристане на його вимогу.
Дон Хуан нагадав мені, що то були часи, коли церковна влада жорстоко й систематично викорінювала єретичні практики серед індіанців Нового Світу. Погрози чоловіка були не просто словами, від яких можна було легко відмахнутися — нагваль і його група дійсно були в смертельній небезпеці. Себастіан спитав у індіанця, як він може дати йому енергію. Чоловік пояснив, що нагвалі завдяки своїй дисципліні здобувають особливу енергію, яку накопичують у своїх тілах, і що він безболісно візьме її з енергетичного центру на тілі Себастіана, у ділянці пупка. У нагороду Себастіан не лише зможе продовжувати свою діяльність цілим та неушкодженим, але також дістане в дар силу.
Розуміння, що ним маніпулює старий індіанець, було не до душі нагвалю, але чоловік був непохитний і не лишив йому вибору, окрім як погодитись на його вимогу.
Дон Хуан запевнив мене, що старий індіанець не перебільшував у своїх твердженнях анітрохи. Він виявився одним з магів прадавніх часів, відомих як ті, що кидають виклик смерті. Вочевидь, він дожив до цього часу, маніпулюючи точкою збирання в лише йому відомий спосіб.
Дон Хуан казав, що те, що відбулося між Себастіаном і тим старим, заклало підгрунтя для подальшої угоди, яка пов’язала всіх шістьох нагвалів-послідовників Себастіана. Той, що кидає виклик смерті, дотримав свого слова: в обмін на енергію кожного з тих людей він зробив пожертву дарувальнику — дар сили. Себастіан мусив прийняти цей дар, хоча й неохоче: він опинився припертим до стінки й не мав вибору. Усі інші нагвалі, його послідовники, однак, радо і з гордістю прийняли свої дари.
Дон Хуан завершив розповідь словами, що з часом той, що кидає виклик смерті, став відомим як орендар. І понад двісті років нагвалі зі школи дона Хуана шанували цю непорушну угоду, створюючи симбіотичні стосунки, що змінювали хід і кінцеву мету їхнього роду.
Далі розповідати історію дон Хуан вважав зайвим, і я залишився з дивним відчуттям правдивості, яке непокоїло мене більше, ніж я міг уявити.
— Як йому вдалося прожити так довго? — спитав я.
— Ніхто не знає, — відповів дон Хуан. — Усе, що до нас про нього дійшло крізь покоління, це те, що розповів він сам. Той, що кидає виклик смерті — це його я питав про прадавніх магів, і це він розповів мені, що вони були на піку три тисячі років тому.
— Звідки ви знаєте, що він казав вам правду? — спитав я.
Дон Хуан похитав головою зі здивуванням, якщо не відразою.
— Коли бачиш перед собою це незбагненне невідоме, — сказав він, вказуючи навколо себе, — ти не бавишся дрібними побрехеньками. Побрехеньки лише для людей, котрі ніколи не бачили, що на них там чекає.
— І що на нас там чекає, доне Хуане?
Його відповідь, удавано безневинна фраза, злякала мене більше, ніж якби він описав найстрахітливішу річ.
— Дещо абсолютно безособове, — сказав він.
Певно, він зауважив, що я занепадаю духом. Він змусив мене змінити рівні усвідомлення, аби мій страх зник.
Кілька місяців по тому в моїх заняттях сновидіннями відбувся несподіваний поворот. У своїх снах я почав діставати відповіді на питання, які збирався поставити дону Хуану. Найбільше вражало в цьому дивацтві те, як воно швидко просочилося в моє денне життя. І одного дня, сидячи за столом, я дістав відповідь на невисловлене питання про справжність неорганічних істот. Я вже стільки разів бачив неорганічних істот уві сні, що почав вважати їх справжніми. Я нагадав собі, що навіть торкався однієї в стані напівзвичайної свідомості в пустелі Сонора. І я мав серйозні сумніви, що ті світи, чиї краєвиди періодично спливали в моїх снах, були плодом моєї уяви. Я хотів представити дону Хуану свій найкращий варіант у формі стислого запиту, тож подумки сформулював питання: якщо вважати тих неорганічних істот справжніми, як люди, то де у фізичному світі та сфера, в якій вони існують?
Сформулювавши це питання самому собі, я почув дивний сміх — зовсім як у день, коли боровся з неорганічною істотою. Потім мені відповів чоловічий голос.