Дон Хуан висловлював подив від того, що називав найбільшим досягненням нашого людського виховання — замикати точку збирання в її типовій позиції. Бо коли вона нерухомо застигає в ньому, наше сприйняття можна тренувати й керувати інтерпретацією сприйнятого. Інакше кажучи, тоді нас можна змусити більше сприймати на умовах нашої системи, ніж наших відчуттів. Він запевнив мене, що людське сприйняття універсально однорідне, адже точки збирання всього роду людського зафіксовані в тому самому положенні.
Далі він розповів, що маги доводять усе це собі, коли бачать, що в момент зміїцення точки збирання за певний поріг, за яким починають сприйматися нові енергетичні волокна всесвіту, сприйняте не має жодного сенсу. Безпосередня причина в тому, що нові сенсорні дані роблять нашу систему непрацездатною — її більше не можна використовувати для інтерпретації сприйнятого.
— Сприйняття без нашої системи є, звісно, хаотичним, — продовжив дон Хуан. — Та, як не дивно, коли ми гадаємо, що цілковито втратили орієнтири, наша стара система пришвидшується — вона приходить на допомогу й перетворює наше нове нерозбірливе сприйняття на глибоко зрозумілий новий світ. Зовсім як сталося з тобою, коли ти дивився на листя того мескітового дерева.
— Що саме зі мною сталося, доне Хуане?
— Твоє сприйняття деякий час було хаотичним: усе надходило до тебе одразу, і твоя система інтерпретації світу не діяла. Потім хаос розсіявся, і ти опинився перед лицем нового світу.
— Ми знову повернулися, доне Хуане, туди ж, де й були. Чи існує цей світ, чи це просто породження моєї уяви?
— Ми, безумовно, повернулися, і відповідь досі та сама. Він існує в певній позиції твоєї точки збирання на той момент. Щоб сприймати його, тобі потрібна була цілісність, тобто треба було утримувати точку збирання зафіксованою в одному положенні, що ти й зробив. Як наслідок, ти повністю сприймав новий світ упродовж деякого часу.
— Але чи сприймали б той самий світ інші?
— Якби мали однорідність і цілісність, то так. Однорідність — щоб синхронно тримати те саме положення точки збирання. Прадавні маги називали весь акт набуття однорідності й цілісності за межами світу сприйняттям переслідування.
— Як я вже казав, — продовжував він, — мистецтво переслідування пов’язане з фіксацією точки збирання. Прадавні маги виявили на практиці, що за всієї важливості зміщення точки збирання ще важливіше лишити її зафіксованою в новій позиції, де б ця нова позиція не була.
Він пояснив, що, якщо точка збирання не займе статичного положення, ми ніяк не зможемо сприймати цілісно. Тоді ми бачили б калейдоскоп розрізнених зображень. З цієї причини прадавні маги докладали так само багато зусиль до сновидінь, як і до переслідування. Одне мистецтво не може існувати без іншого, особливо в таких видах діяльності, до яких були залучені прадавні маги.
— Що це були за види діяльності, доне Хуане?
— Прадавні маги називали їх тонкощами другої уваги або ж грандіозною пригодою в невідомому.
Дон Хуан сказав, що ці види діяльності коріняться в зміщенні точки збирання. Прадавні маги не лише навчилися зміщувати свої точки збирання в тисячі позицій на поверхні чи всередині своїх енергетичних мас — вони також навчилися фіксувати свої точки збирання в тих позиціях, отже зберігати свою цілісність безкінечно.
— Яка від цього користь, доне Хуане?
— Ми не можемо говорити про користь. Ми можемо говорити лише про кінцеві результати.
Він пояснив, що цілісність прадавніх магів була такою, що дозволяла їм стати сенсорно й фізично всім, що диктує певна позиція точки збирання. Вони могли перетворюватись на будь-що, задля чого володіли особливим інвентарем. Інвентар, за його словами, це всі деталі сприйняття, залучені до перетворення, наприклад, на ягуара, птаха, комаху тощо.
— Мені дуже важко повірити, що таке перетворення можливе, — зізнався я.
— Воно можливе, — запевнив мене він. — Не так для нас з тобою, як для них. Для них це були дрібниці.
Він розповів, що прадавні маги володіли надзвичайною плинністю. Потрібен був лише найменший зсув точки збирання, найлегший чуттєвий натяк з їхніх сновидінь — і вони здатні були миттєво піти за своїм сприйняттям, змінити власну цілісність відповідно до нового стану усвідомлення й стати твариною, іншою людиною, птахом — будь-чим.
— Але хіба не це роблять психічно хворі люди? Створюють власну реальність у міру своєї хвороби, — сказав я.