Коли я розповів про цей сон дону Хуану, він сказав:
— Ти виокремив розвідника. Розвідників більше, коли наші сни посередні, звичайні. У снах сновидців розвідники на диво відсутні. Коли ж вони з’являються, їх можна розрізнити за химерністю й невідповідністю, яка їх оточує.
— Якого типу невідповідністю, доне Хуане?
— Їхня присутність не має жодного сенсу.
— Мало що має сенс уві сні.
— Лише в пересічних снах усе безглузде. Я сказав би, це тому, що до них проникає більше розвідників, адже пересічні люди зазнають сильнішої навали з боку невідомого.
— Ви знаєте, чому так, доне Хуане?
— На мою думку, тут відбувається баланс сил. Пересічні люди мають колосально міцні бар’єри для захисту себе від цих навал. Такі бар’єри, як турбота про самих себе. Що сильніший бар’єр, то сильніша атака. Сновидці ж, навпаки, мають менше бар’єрів і менше розвідників у своїх снах. Здається, наче у снах сновидців безглузді речі зникають, можливо, для того, щоб сновидці напевне помітили присутність розвідників.
Дон Хуан порадив мені звернути найпильнішу увагу й пригадати кожну можливу деталь з побаченого сну. Він навіть змусив мене повторити те, що я йому розповів.
— Ви мене спантеличуєте, — сказав я. — То нічого не хочете чути про мої сни, то раптом хочете. Чи є якийсь лад у ваших відмовах і згодах?
— Повір, лад у всьому цьому є, — сказав він. — Імовірно, колись ти так само говоритимеш з іншим сновидцем. Деякі речі мають ключове значення, тому що пов’язані з духом. Інші цілковито неважливі з тієї причини, що пов’язані з нашою поблажливою особистістю. Перший розвідник, якого ти виокремлюєш, завжди буде присутнім у тій чи іншій формі, навіть іридієвій. До речі, що таке іридій?
— Я дійсно не знаю, — щиросердно зізнався я.
— Отож-бо! А що ти скажеш, якщо він дійсно виявиться однією з найміцніших речовин у світі?
Очі дона Хуана блищали від захвату, доки я нервово сміявся з такої абсурдної можливості, яка згодом виявилася правдою.
Відтоді я почав помічати присутність невідповідних елементів у моїх снах. Прийнявши класифікацію чужорідної енергії вві сні від дона Хуана, я цілковито погодився з ним, що недоречності — чужорідні інтервенти в моїх снах. Щойно я виокремлював їх, моя увага сновидіння зосереджувалась на них з такою силою, якої не траплялося за жодних інших обставин.
Я зауважив іще дещо: щоразу, як чужорідна енергія вторгалася в мої сни, моя увага сновидіння мусила напружено працювати, аби перетворити її на відомий об’єкт. Слабким місцем моєї уваги сновидіння була нездатність повністю здійснити таке перетворення — кінцевим результатом була сплюндрована річ майже незнайома мені. Потім чужорідна енергія досить легко розсіювалася — сплюндрована річ зникала, обернувшись на згусток світла, який швидко всотували інші навколишні елементи моїх снів.
Коли я попросив дона Хуана прокоментувати те, що зі мною відбувалося, він сказав:
— Наразі у твоїх снах розвідники — це шпигуни, підіслані неорганічними істотами. Вони дуже спритні в тому сенсі, що надовго не затримуються.
— Чому ви називаєте їх шпигунами, доне Хуане?
— Вони приходять у пошуку потенційного усвідомлення. Вони мають свідомість і мету, хоч нашим розумом цього не збагнути — мабуть, їх можна порівняти зі свідомістю й метою дерев. Внутрішній темп дерев і неорганічних істот незбагненний для нас, тому що безмежно повільніший за наш.
— Що змушує вас так казати, доне Хуане?
— І дерева, і неорганічні істоти живуть довше за нас. Вони створені лишатися на місці. Вони нерухомі, і все ж змушують рухатися все навколо себе.
— Хочете сказати, доне Хуане, що неорганічні істоти статичні, як дерева?
— Звісно. Те, що ти бачиш уві сні як яскраві й темні палиці, — це їхні проекції. Те, що ти чуєш як голос посланця снів, — так само їхня проекція. І те саме — їхні розвідники.
З якоїсь незбагненної причини я був приголомшений цими твердженнями. Раптом мене переповнило хвилювання. Я спитав дона Хуана, чи дерева теж мають такі проекції.