— Ви двоє зустрічалися раніше, — промовив голос посланця.
— Перепрошую, — відгукнувся я. Я зрозумів, що він сказав, але це твердження було незбагненним.
— Ви двоє боролися, і через це тепер є носіями енергії одне одного.
Мені здалося, що в голосі посланця прорізалася нота зловтіхи чи навіть сарказму.
— Ні, це не сарказм, — відповів посланець. — Я радий, що ти маєш родичів тут, серед нас.
— Що ти маєш на увазі під родичами? — спитав я.
— Спільна енергія утворює спорідненість, — відповів він. — Енергія як кров.
Я не здатен був промовити щось іще. Я ясно відчував напад страху.
— Страх — це дещо відсутнє в нашому світі, — сказав посланець. І це єдине твердження, яке не було правдою.
На цьому моє сновидіння скінчилося. Я був настільки шокований яскравістю всього баченого й разючою ясністю та цілісністю тверджень посланця, що не міг дочекатися, коли розповім про все дону Хуану. Мене здивувало й стривожило, що він не захотів чути мій звіт. Він цього не казав, але я мав враження, що він вважає все це вигадкою моєї поблажливої особистості.
— Чому ви так поводитесь зі мною? — спитав я. — Ви мною незадоволені?
— Ні. Я не незадоволений тобою, — сказав він. — Проблема в тому, що я не можу обговорювати цю частину твоїх сновидінь. У цьому випадку ти цілковито сам по собі. Я казав тобі, що неорганічні істоти справжні. Зараз ти відкриваєш для себе, наскільки вони справжні. Але те, що ти робиш із цим відкриттям — твоя справа і тільки твоя. Колись ти зрозумієш причину, через яку я тримався осторонь.
— Але хіба нема нічого, що ви можете розповісти мені про цей сон? — наполягав я.
— Можу лише сказати, то що це був не сон. Це була подорож у невідоме. Необхідна подорож, мушу додати, і надзвичайно особиста.
Потім він змінив тему й почав говорити про інші аспекти своєї науки. Відтоді, попри мій страх і неохоту дона Хуана давати мені поради, я зробився регулярним мандрівником уві сні до того шпаристого світу. Я одразу ж виявив: що більше я здатен дослідити подробиці моїх снів, то з більшою легкістю можу виокремити розвідників. Якщо я обирав визнавати розвідників чужоземною енергією, вони на деякий час залишалися в моєму полі сприйняття. Тепер, якщо я обирав перетворювати розвідників на квазіміські об’єкти, ті залишалися навіть довше, хаотично змінюючи форму. Але якщо я слідував за ними, розкриваючи вголос свій намір піти з ними, розвідники дійсно переносили мою увагу сновидіння до світу за межами моєї звичної уяви. Дон Хуан якось казав, що неорганічні істоти завжди налаштовані повчати. Але не розповів, що вони налаштовані навчати сновидінь. Він стверджував, що посланець снів, оскільки це голос, є ідеальним містком між тим світом і нашим. Я з’ясував, що посланець снів є голосом не лише вчителя, але й найспритнішого продавця. У слушний час і за слушної нагоди він знову й знову твердив про переваги цього світу. І все ж він також навчив мене неоціненних речей щодо сновидінь. Слухаючи те, що він каже, я розумів схильність прадавніх магів до конкретних практик.
— Для ідеального сновидіння перше, що ти маєш зробити — це припинити свій внутрішній діалог, — сказав він мені одного разу. — Для досягнення найкращих результатів у цьому вклади між пальців дво- чи тридюймові кварцові кристали або пару гладких, тонких річкових камінців. Злегка зігни пальці й затисни ними кристали чи камінці.
Посланець казав, що металеві стержні, якщо завбільшки й завширшки з пальці, так само ефективні. Процедура полягала в стисканні принаймні трьох тонких предметів між пальцями обох рук і створенні майже болісного тиску на руки. Цей тиск мав дивну властивість вимикати внутрішній діалог. Посланець висловлював прихильність до кварцових кристалів — мовляв, вони дають найкращий результат, хоча для практики підійде будь-що.
— Засинання в мить повної тиші гарантує ідеальне входження до сновидіння, — казав голос посланця, — а ще воно гарантує підсилення уваги сновидіння.
— Сновидцям варто носити золотий перстень, — іншим разом казав мені посланець, — бажано підігнаний трохи затісно.
Посланець пояснив, що такий перстень слугує містком, щоб виринати зі сну у повсякденний світ, або ж занурюватися з усвідомлення повсякденного світу до сфери неорганічних істот.
— Як працює цей місток? — спитав я. Я ще не зрозумів, про що йде мова.
— Місток наводиться через контакт пальців із перснем, — сказав посланець. — Якщо сновидець приходить у мій світ із перснем на пальці, то він притягує енергію мого світу та втримує її; а коли потрібно, ця енергія перенесе сновидця назад до його світу, позаяк перстень вивільнить її в пальці сновидця. Так само добре тиск персня на палець слугує, щоб забезпечити повернення сновидця до його світу. Це дає йому стабільне, знайоме відчуття навколо пальця.