— Бути насторожі щосекунди! Не дозволяти нікому й нічому вирішувати за себе. Вирушай до світу неорганічних створінь, лише коли захочеш цього.
— Чесно, доне Хуане, я не знаю, як це зробити. Щойно я виокремлюю розвідника, як на мене починає діяти неймовірний потяг до них. Я не маю жодного бісового шансу передумати.
— Ну ж бо! Кого ти дуриш? Ти точно можеш це припинити. Ти не пробував, ось і все.
Я чесно наполягав, що не маю можливості спинитися. Він більше не торкався цієї теми, і я був вдячний йому за це. Тривожне відчуття провини почало гризти мене. З невідомої причини думка про те, щоб свідомо зупинити потяг розвідників, ніколи мені не спадала.
Як завжди, дон Хуан мав рацію. Я виявив, що можу змінити хід мого сновидіння, свідомо керуючи цим ходом. Зрештою, я ж свідомо закликав розвідників перенести мене до їхнього світу. Імовірно, якби я навмисно побажав протилежного, моє сновидіння рухалось би у зворотному напрямку.
З досвідом моє вміння свідомо керувати подорожами у сферу неорганічних істот надзвичайно загострилося. Підвищена здатність спрямовувати їх породила підвищений контроль над моєю увагою сновидіння. Цей додатковий контроль зробив мене більш зухвалим. Я відчував, що можу подорожувати безкарно, адже здатен зупинити подорож будь-якої миті, коли схочу.
— Твоя впевненість дуже лякає, — зауважив дон Хуан, коли я, на його прохання, розповів йому про новий аспект мого контролю над увагою сновидіння.
— Чому це повинно лякати? — спитав я. Я був щиро переконаний у практичній цінності того, що дізнався.
— Тому що в тебе впевненість дурня, — сказав він. — Я розповім тобі історію про магів, яка буде до речі. Сам я не був її свідком, але вчитель мого вчителя, нагваль Еліас, був.
Дон Хуан розповів, що нагваль Еліас і кохання його життя, чаклунка на ім’я Амалія, у юності загубились у світі неорганічних істот.
Я ніколи не чув, щоб дон Хуан говорив про магів, які є коханням чийогось життя. Його заява приголомшила мене. Я спитав його про цю невідповідність.
— Це не невідповідність. Просто я весь час утримувався від того, щоб розповідати тобі історії про сердечні захоплення магів, — сказав він. — Ти був настільки перенасичений коханням усе життя, що я хотів дати тобі перепочинок.
— Отже, нагваль Еліас і кохання його життя, відьма Амалія, загубились у світі неорганічних істот, — продовжував дон Хуан. — Вони ввійшли туди не вві сні, а зі своїми фізичними тілами.
— Як це сталося, доне Хуане?
— Їхній вчитель, нагваль Росендо, був дуже близький за вдачею і методами до прадавніх магів. Він прагнув допомогти Еліасу й Амалії, але натомість штовхнув їх за якусь смертельну межу. Нагваль Росендо не мав наміру перетнути її. Він хотів лише ввести цих двох учнів у другу увагу, але наслідком було їхнє зникнення.
Дон Хуан сказав, що не стане вдаватися в деталі тієї довгої та складної історії. Він лише хотів розповісти мені, як вони загубилися в тому світі. Він стверджував, що прорахунком нагваля Росендо було вважати, що неорганічні істоти ні на йоту не зацікавлені в жінках. Його аргумент був слушним і ґрунтувався на магічному знанні, що всесвіт підкреслено жіночий і що чоловіче єство, будучи відгалуженням жіночого, є майже рідкістю, отож бажаним. Дон Хуан зробив відступ і зауважив, що, можливо, такий брак самців і є причиною невиправданого домінування чоловіків на нашій планеті. Я хотів зупинитися на цій темі, але він став далі розповідати свою історію. Сказав, що в планах нагваля Росендо було давати вказівки Еліасу й Амалії винятково в другій увазі. І для цього ефекту він скористався технікою, прописаною магами минулого. Під час сновидіння він викликав розвідника й наказав тому перенести його учнів до другої уваги, змістивши їхні точки збирання в потрібну позицію.
Теоретично могутній розвідник міг змістити їхні точки збирання в потрібну позицію взагалі без зусиль. Чого не взяв до уваги нагваль Росендо, так це підступності неорганічних істот. Розвідник дійсно змістив точки збирання його учнів, але змістив у положення, з якого легко було перемістити їх фізично до сфери неорганічних істот.
— Це можливо — бути переміщеним фізично? — спитав я.
— Можливо, — запевнив він мене. — Ми — це енергія, яка зберігається в конкретній формі й положенні через фіксацію точки збирання в одному місці. Якщо це місце змінити, відповідно зміниться форма й положення тієї енергії. Все, що треба зробити неорганічним істотам, це змістити нашу точку збирання в правильну позицію — і ми кулею летимо до них, з черевиками, капелюхом і рештою.