— Чи може сновидець виокремити розвідника напряму, не маючи потреби проходити крізь тренування зміною сновидінь? — спитав я.
— Ні, у жодному разі, — сказав він. — Тренування є суттєвим. Питання в тому, чи це єдине тренування, яке існує. Чи може сновидець дотримуватись іншого тренувального курсу?
Дон Хуан запитально подивився на мене. Здавалося, він дійсно очікував, що я відповім на це питання.
— Надто важко вигадати тренувальний курс настільки повний, як той, що розробили прадавні маги, — не знаючи чому, але з неспростовною вагою сказав я.
Дон Хуан визнав, що я маю абсолютну рацію, і сказав, що прадавні маги розробили серію ідеальних вправ для проходження крізь брами сновидінь до особливих світів, що існують за кожною брамою. Він нагадав, що сновидіння, будучи винаходом прадавніх магів, мають програватися за їхніми правилами. Він описав правило другої брами як серію з трьох кроків: перший — відпрацьовуючи зміну снів, сновидці дізнаються про розвідників, другий — слідуючи за розвідниками, входять до іншого правдоподібного всесвіту, і третій — на основі власних дій виявляють самотужки панівні закони й правила цього всесвіту.
Дон Хуан казав, що у своїх контактах з неорганічними істотами я так добре дотримувався правил, що він боявся катастрофічних наслідків. Він гадав, що невідворотною реакцією частини неорганічних істот буде спроба затримати мене в їхньому світі.
— Вам не здається, — що ви перебільшуєте, доне Хуане? — спитав я. Я повірити не міг, що все настільки похмуро, як він змальовує.
— Я анітрохи не перебільшую, — сказав він сухим, серйозним тоном. — От побачиш. Неорганічні істоти нікого не відпускають без справжньої боротьби.
— Але що змушує вас гадати, що їм потрібен я?
— Вони вже забагато тобі показали. Ти дійсно віриш, що вони беруть на себе весь цей клопіт аби просто розважитись?
Дон Хуан розсміявся з власного дотепу. Мені це не здалося кумедним. Дивний страх змусив мене спитати, чи не вважає він, що мені варто перервати чи навіть остаточно припинити мої заняття сновидіннями.
— Ти маєш продовжувати займатися сновидіннями, доки не пройдеш всесвіт за другою брамою, — сказав він. — Я маю на увазі, що ти повинен сам прийняти або відкинути звабу неорганічних істот. Ось тому я тримаюся осторонь і ледве коментую твої практики сновидінь.
Я зізнався йому, що ніяк не можу собі пояснити, чому він настільки щедро тлумачить мені інші аспекти знання і так скупо — сновидіння.
— Я мусив навчати тебе сновидінь, — сказав він, — лише тому, що такий порядок дій встановлений прадавніми магами. Шлях сновидця всіяний пастками, і уникати тих пасток чи потрапляти у них — особиста й індивідуальна справа кожного сновидця, і можу додати, що це справа остаточна.
— Ті пастки — результат невміння встояти перед лестощами чи перед обіцянками сили? — спитав я.
— Не лише перед ними — перед усім, що пропонують неорганічні істоти. Жодним чином не можуть маги прийняти щось запропоноване їм за певною межею.
— І що це за межа така, доне Хуане?
— Ця межа залежить від нас як від індивідуумів. Кожному з нас нелегко брати лише те, що потрібно нам від цього світу, і нічого більше. Знати те, що треба, — майстерність магів, але брати лише те, що треба, — їхнє найвище досягнення. Не зрозуміти цього простого правила — найпевніший спосіб потрапити в пастку.
— Що станеться, якщо до неї потрапиш, доне Хуане?
— Якщо потрапиш, то заплатиш ціну, а ціна залежить від обставин і глибини твого падіння. Але насправді неможливо обговорювати такого роду обставину, тому що перед нами стоїть не проблема покарання. На кону енергетичні потоки — ті, що створюють обставини, жахливіші за смерть. На шляху магів усе є питанням життя і смерті, але на шляху сновидців ця проблема збільшується в сотні разів.
Я запевнив дона Хуана, що завжди відпрацьовував максимальну обережність, займаючись сновидіннями, і був надзвичайно дисциплінованим і сумлінним.
— Я знаю, що ти такий, — сказав він. — Але хочу, аби ти був ще більш дисциплінованим і якнайобачніше керував усім, що пов’язано зі сновидіннями. Головне — будь пильним. Я не можу передбачити, звідки буде завдано удару.
— Ви як видець бачите неминучу загрозу для мене, доне Хуане?
— Я бачу неминучу загрозу для тебе з того дня, коли ти гуляв тим загадковим містом — уперше, коли я допоміг тобі заокруглити твоє енергетичне тіло.