Здавалося, що посланець чекає на мою відповідь. Я мав відчуття, що насправді він хоче, аби я сказав, що вирішив зостатися.
— Скільки тіньових істот у кожному тунелі? — спитав я, щоб змінити тон розмови, і миттєво пошкодував про це, бо посланець почав надавати мені докладний звіт про число та призначення тіньових істот у кожному тунелі. Він казав, що кожен тунель має певну кількість залежних від нього істот, які виконують певні функції, пов’язані з потребами й очікуваннями тунелів, які їх підживлюють.
Я не хотів, аби посланець ще більше заглиблювався в деталі. Я розсудив так: що менше я знаю про тунель і тіньових істот, то для мене краще. Тільки-но я сформулював цю думку, як посланець зупинився, і моє енергетичне тіло смикнулося, наче його потягли за провід. Наступної миті я лежав, цілковито прокинувшись, у себе в ліжку.
Відтоді я більше не мав страхів, що могли перервати мої заняття. Інша думка почала керувати мною: думка, що я віднайшов ні з чим не порівнюване збудження. Щодня я не міг дочекатися, коли почнеться сновидіння і я змушу розвідника перенести мене до світу тіней. Додавало привабливості те, що мої видіння у світі тіней стали ще більш подібними до життя, ніж раніше. Судячи з суб’єктивних стандартів упорядкованих думок, упорядкованої візуальної та звукової інформації, упорядкованих відповідей з мого боку, мій досвід, скільки він тривав, був так само справжнім, як і будь-яка ситуація в нашому повсякденному світі. Ще ніколи я не мав чуттєвого досвіду, у якому єдиною різницею між видіннями й повсякденним світом була швидкість, із якою ці видіння припинялися. Мить тому я був у дивному реальному світі, а наступної миті — у своєму ліжку.
Я прагнув коментарів і пояснень дона Хуана, але ще й досі стирчав у Лос-Анджелесі. Що більше я зважував свою ситуацію, то більше зростала моя тривога — я навіть став відчувати, що щось назріває у сфері неорганічних істот із шаленою швидкістю.
Зі зростанням тривоги моє тіло поринуло в стан глибокого страху, хоча мій розум був в екстазі від споглядання світу тіней. І, що гірше, голос посланця снів став проникати в мою денну свідомість. Одного дня, відвідуючи лекцію в університеті, я почув, як голос знову й знову твердить, що будь-яка спроба з мого боку припинити займатися сновидіннями згубно позначиться на всіх моїх цілях. Він наполягав, що воїни не ухиляються від виклику 1 що я не маю резонного обґрунтування для припинення моєї практики. Я погоджувався з посланцем. Я не мав наміру нічого зупиняти, і голос лише заново підтверджував те, що я відчував.
Не лише посланець змінився — до гри вступив новий розвідник. Одного разу, перш ніж я почав оглядати предмети у своєму сні, розвідник буквально вистрибнув переді мною й агресивно заволодів моєю увагою сновидіння. Примітною рисою цього розвідника було те, що він не потребував жодної енергетичної метаморфози — він від початку був згустком енергії. В одну мить, не чекаючи, доки я висловлю намір слідувати за ним, розвідник переніс мене до іншої частини світу неорганічних істот — світу шаблезубих тигрів.
В інших працях я описав своє побіжне знайомство з тими видіннями. Я кажу «побіжне знайомство», бо не мав тоді достатньої енергії, щоб передати сприйняті мною світи в зрозумілій для мого лінійного розуму формі.
Нічні видіння у вигляді шаблезубих тигрів з’являлися мені регулярно протягом довгого часу, доки однієї ночі агресивний розвідник, що переніс мене туди вперше, раптом нагодився знов. Не чекаючи моєї згоди, він відніс мене до тунелів.
Я почув голос посланця. Той миттєво вдарився в найдовшу й найгострішу комерційну пропозицію, яку я чув. Він розповідав мені про надзвичайні переваги світу неорганічних істот. Говорив про набуття знання, яке неодмінно похитне розум, і про здобуття його в найпростіший спосіб — залишитися в тих чарівних тунелях. Казав про неймовірну мобільність, безмежний час на пошук речей, а головне — про те, як мені догоджатимуть космічні слуги, задовольняючи найменший каприз.
— Свідомі істоти з найнеймовірніших куточків космосу лишаються з нами, — казав посланець, завершуючи свою промову. — І їм подобається мешкати в нас. Насправді, ніхто не хоче звідси йти.
Тієї миті мені спало на думку, що ця запопадливість докорінно мені чужа. Я ніколи не почувався зручно зі слугами й там, де мені прислужували.
Розвідник узявся за мене й змусив промчати крізь численні тунелі. Він зупинився в тунелі, що здавався дещо просторішим за решту. Мою увагу сновидіння прикували розмір і конфігурація цього тунелю, і так би вона й залишилась прикутою до них, якби мене не змусили озирнутися. Тоді моя увага сновидіння зосередилась на згустку енергії, трохи більшому за тіньові істоти. Він був блакитний, як буває блакитним осердя свічкового полум’я. Я знав, що ця енергетична конфігурація — не тіньова особа і їй тут не місце.